Тріщина у фундаменті (Частина 5)

Автор: anti-colorados

Але просто зараз явно складається ситуація, коли реальність стукає лаптям безпосередньо в черепну коробку прольотом дронів і ракет, заправним пістолетом та іншими речами і приводить до розриву шаблону. Адже непереможні не можуть опинитися в подібній ситуації просто жодним чином, а воно он як складається. І тут потрібно враховувати потужний підвищувальний коефіцієнт, що випливає з наведеного вище екскурсу в історію.

Так, якщо уважно придивитися до опонентів лаптів, яким вони програли у наведених вище битвах, то загалом це були дуже гідні противники у відповідні відрізки історії. Свого часу шведи демонстрували безумовну міць у цілій низці битв як на суші, так і на морі. Про пруссаків можна взагалі нічого не згадувати, бо їхнє вміння воювати пройшло легендою крізь століття, а цар Павло 1 узяв за основу прусську модель армії. Лапті й досі на парадах ходять прусським кроком. Тож і з ними – все зрозуміло.

Щодо Наполеона, то це був геній військового мистецтва, які з’являються на світ не кожне століття, і в момент розквіту своїх здібностей він трощив буквально всіх як окремо, так і в будь-якому форматі коаліцій. До речі, він розмотував і прусські війська так, що тільки пилюка стояла. Але історія вміє викидати дивні фокуси, і в битві під Ватерлоо, де Наполеон зазнав остаточної поразки, шальки терезів на користь коаліції схилив прусський корпус під командуванням фельдмаршала Гебхарда Леберехта фон Блюхера. Саме його війська, що увійшли в битву в момент її кульмінації, і те, що наполеонівські резерви маршала Груші не встигли на бійку, якраз і привели до перемоги коаліції.

Знову ж таки, у Кримській війні проти військ Нахімова боролися професійні армії коаліції передових європейських країн, які змогли конвертувати свою технологічну перевагу на полі бою. Вони не лише компенсували логістичні складнощі, пов’язані з постачанням дуже віддаленого театру бойових дій, а й змогли придушити оборону противника, який стояв просто під боком метрополії. Те ж саме можна сказати і про Японію початку ХХ століття. Через три з невеликим десятки років найпотужніша і найбільш технологічно розвинена країна – США – з дуже великими зусиллями і з величезними як для нормального світу втратами змогла переламати хід війни, яка вже котилася на користь Японії. Тож на початку століття цей хижак тільки-но почав показувати зуби, а згодом весь світ відчув його мертву хватку.

А от війна з Україною лаптям здавалася чимось на кшталт вистави, в якій відомий весь сценарій і, звісно ж, фінал п’єси. Жодного шансу на перемогу Україні вони не давали і під гнітом свого побєдобєсія розраховували на легку перемогу. Тепер же вони все більше доходять висновку про те, що дарма зв’язалися з Україною, а частина лаптів уже готова закінчити війну на її умовах або ж визнати її переможцем, а себе – переможеними, аби повернулося нормальне, спокійне життя, як це було до війни. Звідси й пошуки тих, хто довів ситуацію до фактичного програшу, з одного боку, а з іншого – тих, хто взагалі придумав воювати з Україною. А все тому, що себе, коханих, вони ніколи не викриють у тому, що свято вірили, та й зараз вірять у байку про «непереможність російської зброї».