Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Практика показує, що спритні високопоставлені лапті таки знайшли протиотруту проти гніву прутіна і користуються принципом «Чим захворів, тим і лікуйся». Так, наприклад, за даними Інституту вивчення війни (ISW), з початку широкомасштабної фази війни прутін тільки публічно 15 разів призначав дедлайн остаточного захоплення Донбасу, але, як усім добре відомо, «дед» залишився на місці, а лайн – розчинився в подальшому просторі. І що ж це виходить, його власні військові «надурили дурачка на четыре кулачка»? Адже ніхто не поплатився за те, що по суті, розвели старого, як лоха, півтора десятка разів тільки прилюдно, а скільки це було віч-на-віч – ніхто не знає.
З іншого боку, він свято вірить у те, що у мадам Аліни, майстрині з вправ з художніми булавами, діти виключно від нього, а не від охоронців, з якими вона жила на Лазуровому березі і у Швейцарії саме тоді, коли вони з’явилися, тому все інше йому теж можна пояснити логічно і безпечно. З Донбасом – все просто. Щойно цар грізно запитує «Що там із Донбасом?» – йому відразу відповідають: «Що там із мобілізацією?» І запитання йде в подальший простір, хоча й не знімається остаточно.
Або взяти останній випадок із Керченським мостом. Гнівні запитання про те, як таке сталося, теж наштовхуються на зустрічні запитання про те, де поповнення ППО. Йому пояснюють, що втрати на війні просто неминучі, в тому числі й щодо ППО, і для того щоб усе могло працювати у плановому режимі, ці втрати треба своєчасно поповнювати. А якщо ЗСУ змогли знищувати ППО в темпі, набагато вищому, ніж поповнення втрат, то результат – очевидний. І все, дід проковтнув.
А тепер його годують казками про строки відновлення мосту. Хтось із виглядом хвацьким і придуркуватим обіцяє впоратися за кілька місяців, хтось – за рік, а хтось – за два. Але всі ці явно нереальні обіцянки даються без остраху за те, що буде після провалу строків. Звісно, вони діють за принципом ходжі Насреддіна, який обіцяв навчити говорити ішака і вирішив, що хтось скоро здохне – або ішак, або падишах. У цьому випадку прутін якраз грає обидві ролі, і ішака, і падишаха, а сталося це тому, що старий принцип, який використовували чиновники Сталіна і формалізував ще Аристотель, – «Краще синиця в руках, ніж куля в потилиці» – вже втратив актуальність з однієї простої причини.
Кожен такий прогнозист, називаючи конкретний строк, акуратно додає: «Якщо Україна не відновить ударів по мосту». Але всім зрозуміло, що удари триватимуть, доки прутін не закінчить війну. У результаті спрацьовує загальний принцип «Сам – дурень». До речі, це саме можна простежити і з ремонтом НПЗ, які прутін пригрозив відбирати, якщо власники зволікатимуть з ремонтом. Вони так само відповідають, що ось тільки закінчили ремонт, і одразу прилетіло, а якби по заводах не били, то вони, безумовно ж …
І знову виходить, що якщо ти хочеш продовження війни, то буде і продовження ударів, з усіма відповідними наслідками. Таким чином йому немовби натякають на те, що ти спочатку визначся з тим, чого більше хочеш, а потім – вимагай,, погрожуй і все інше. І, напевно, найвеселішим виявився сюжет із 80-річчям Гундяєва, з яким прутін вітав попа нещодавно.
(Далі буде)