Уперше опубліковано: 27.12.2016
Авторка перекладу: Світлана
«Зима, холодно. Двоє мужиків у під’їзді п’ють пиво і розмовляють «за життя». І тут один каже, що вийде на вулицю, мовляв, пива багато випив. Повернувся через кілька хвилин, мокрий з ніг до голови. Приятель подивився на нього і питає:
– На вулиці дощ?
Другий на секунду замислився, зітхнув і відповів:
– Ні, вітер».
Старий бородатий анекдот
Сьогодні один із районних московських судів, показавши неймовірну швидкість розгляду заяви, виніс ухвалу про визнання подій на Майдані Незалежності у місті Києві, Україна, – державним переворотом. Із нормальних країн це виглядає настільки дико та абсурдно, що єдине запитання, яке при цьому виникає, – а чи є там суди взагалі?
Звісно, росіянам видніше, як у них з цими державними органами, а невідповідність судової системи рф не тільки стандартам, прийнятим у Європі, а й просто законам логіки аж ніяк їх не бентежить. Це і зрозуміло, адже росія йде своїм шляхом, не схожим на інші. Але якщо росіянам здається, що це в них тимчасові труднощі або якісь особливості «національної риболовлі», то ми їх розчаруємо. Справді, там нічого нового немає. Справа в тому, що російське правосуддя відірвалося від визнаних романо-германської та англо-американської сімей права і вибудовує щось зовсім незвичайне. Проте є модель цієї системи, яку давно описав Франц Кафка у своєму знаменитому творі «Процес». Охочі можуть почитати цю книжку і зрозуміти, що система прямує саме до цієї моделі.
Зрозуміло, що в такій системі права питання, пов’язані з юрисдикцією та підсудністю, не мають жодного значення. Якщо чесно, мені досі незрозуміло, як Басманний чи інший районний суд міста москви не впаяв хоча б років п’ять експрезиденту США Біллу Клінтону за Моніку Левінські. До речі, Обаму теж можна було б притягнути за посилання есмінців у Чорне море та вбиту ними екологію, а за ліфти – взагалі мовчу. Це просто рецидивіст.
Але тут – легко почати, а потім може поїхати-понестись. Цілком можна припустити, що хтось із чеченців звернеться до Голосіївського чи Печерського районних судів міста Києва про визнання фактів воєнних злочинів, скоєних групою осіб за попередньою змовою у місті Грозному або в Самашках Чечні, рф. Або взагалі визнати незаконною ліквідацію уряду ЧРІ, повноваження якого підтверджено аж двома референдумами. І не просто визнати цей факт, а встановити осіб, які відповідають за ці злочинні дії. Це точнісінько те саме, що дозволяє собі рф.
Або можна розглянути події 1993 року в місті москві, рф, та визнати їх військовим переворотом. Адже там просто танками розстрілювали будівлю уряду рф, і при цьому загинуло та згоріло багато народу. Тобто визнати цей факт і, відштовхуючись від нього, визнати всі документи, підписані всією наступною владою рф, включаючи призначення путіна на посади голови ФСБ, прем’єр-міністра та в. о. президента рф.
І потім, чому б не розглянути злочинні дії громадянина путіна в.в. під час його перебування чиновником пітерської мерії? Справа в тому, що серед різноманітних витівок громадянин путін організував постачання і транзит кокаїну з Колумбії, де партнером нацлідера були люди з картелю Калі.
Цей самий кокаїн надходив і в Україну, де його поширювали місцеві діячі, але завозився він із росії, а єдиним постачальником коксу був той самий путін в.в. Збитки завдавалися нашим громадянам, і частина злочинної мережі, заснованої в Пітері, працювала на нашій території.
Наркота – завжди актуальна тема і ніколи не забувається. Саме з цієї причини Джордж Буш-молодший послав владімвладімича куди подалі, коли той набивався у друзі чи партнери. Йому прямим текстом було сказано, що його чудеса з наркотиками ніколи не змиють з нього тавра мафіозі. При цьому йому пробачали Чечню та його особисті викрадені гроші, а от наркотики – не пробачили. Ось на цю тему вийшов покійний Литвиненко, який одержав докази проти путіна, за що й поплатився життям.
Але такі суди цілком можуть початися просто зараз і прямо тут, з розглядом доказів та іншими цікавими речами, які преса залюбки вивчатиме. Тож на вулиці не дощ, а вітер!