Автор: anti-colorados

Судячи з дивного вибору для її призначення, абсолютної інертності під час виконання обов’язків та легкості звільнення, прем’єрка, що йшла у відставку, з самого початку призначалася як «прокладка» або «випускний клапан». На своїй посаді вона не продемонструвала взагалі нічого, крім лояльності до господаря. Не здивуюсь, якщо їй ще перед призначенням було сказано про те, що посаду вона повинна звільнити без шуму та пилу, щойно пройде сигнал «три червоні свистки». І по суті, ні її призначення на посаду, ні її звільнення взагалі нічого не змінювали і не вирішували. Її тримали, як пробку у ванні, яку можна висмикнути за бажанням, щоб спустити всю воду, що ми зараз і спостерігаємо.

Тобто звільнення окремого міністра треба хоча б чимось мотивувати, а от коли є такий варіант і зіц-прем’єр, то все можна зробити так, щоб не переходити на особистості. Таке завжди можна пояснити чимось на кшталт необхідності посилити, прискорити, поглибити і розширити. А з огляду на те що прем’єрку з самого початку призначали в режимі «ні риба, ні м’ясо», то запитань про те, чому її попросили на вихід, не виникає. І під цей шум легко звільнити з посади будь-яких персонажів, у лояльності яких виникли сумніви.

І ось тут переходимо до Федорова. Скажімо так, із трьох міністрів оборони, які були у нас за роки широкомасштабного вторгнення, за нього – соромно найменше. Його ганебні попередники не йдуть із ним у жодне порівняння, і просто дивно, наскільки треба було мати стендаперське почуття гумору, щоб призначити на таку посаду жадібних та недалеких персонажів, як Рєзніков та Умєров. Але саме у зв’язку з цими персонажами ще на початку їхньої діяльності на посаді міністра оборони виникли питання.

Раніше я писав про те, що основним тестом для нового міністра буде його ставлення до пограбування відомства гоп-командами попередніх міністрів. Проте, як відомо, нічого в цьому плані так і не сталося. А практика показує, що коли хтось приходить на сильно загиджене місце, то перше, що він робить, – підводить  риску під тим, що виконували перед ним, щоб на нього не перетекло все те ла*но, що клекотіло до нього. Тож згадані вище товариші не з’явилися ні на допитах відповідних слідчих органів, ні в суді. Крім того, публічно не було розкрито схеми пограбування Збройних Сил, і це не слід забувати при оцінці ситуації, що склалася.

З іншого боку, пост міністра, а тим більше – міністра оборони країни, яка воює, безумовно має політичний характер, а як відомо, політика – мистецтво можливого, і якщо на ситуацію подивитися з цієї точки зору, то виникає інша частина загальної картини. А тут, крім усього іншого, слід згадати ще й те, що Федоров входив до тріумвірату тих, хто стояв за поваленням Єрмака, – Федоров, Малюк і Буданов, – причому саме Федоров грав основну роль у сенсі драйвера самої «змови». Дехто каже про те, що Федоров зробив те, що мріяли зробити багато, а саме – зарядив у диню Андрію Борисовичу, що свідчить багато про що, у тому числі і про діапазон дій, на які той здатний.

І ось зараз ми бачимо, що Малюка засунули в тінь, хоча саме він стояв за тим самим процесом, коли було зміщено Залужного, а тепер і сам Малюк опинився за бортом. Слідом за ним пішов Федоров, і залишається лише Буданов, чия роль у всьому цьому не зовсім зрозуміла, хоча без нього такі речі не могли пройти в принципі. Але в будь-якому випадку, ті, хто позбавив Україну від Єрмака та його ворожки, тепер потрапляють в опалу, і це багато про що говорить.

(Далі буде)

Від Svitlana

2 коментар до “Відставка. Роздуми (Частина 2)”
  1. А я вот тоже думаю.
    Почему этот “Зеленый попугайчик” Федорова убрал , а Просирского не убрал ?
    Я не очень знаю этого Федорова но при нем Украина окружила Крым с помощью беспилотников и начала пытатся наступать , а при Просирском Украина только отступала начиная с Авдеевки.
    Я лично думаю что Федоров помешал Просирскому отступать из Константиновки по строго намеченному шефом плану.
    Вы видели у Просирского хоть одну победу ?
    Я лично нет.
    А при Залужном они были

Коментарі закриті.