Уперше опубліковано: 08.07.2023
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Сьогодні ми вирішили згадати одну стару історію, яка буде дуже в тему, і пов’язана вона з тим, що являє собою ворог, із яким Україна веде давню війну, і тільки фаза широкомасштабного вторгнення сьогодні пройшла позначку 500 днів. Уже давно відомо про те, що ворога крутить від слова «Україна», як наркомана в ломці або одержимого бісами при екзорцизмі, але це не єдина дуже дивна особливість ворога. Упродовж усієї історії держави російської, якій цього року – 302 роки, там канонізували якісь вигадані сюжети і називали їх історією, і навпаки, добре задокументовані події ховали подалі з очей.
У результаті їхня історія майже повністю не відповідає подіям, які мали місце. Причому що далі вглиб століть, то яскравіші та казковіші сюжети викладаються публіці, яка живиться цим сурогатом, навіть не гикаючи. Причому це стосується не тільки зовсім відбитого стада, а й осіб, які претендують на звання інтелектуала.
Так, кілька тижнів тому довелося переглянути відео, яке записав такий собі Олександр Невзоров. Хто це – всі знають, і що він розповідає – також. Але в цьому випадку цікавий епізод, який він озвучив на підтвердження своєї головної думки. Невзоров узагалі дуже часто робить ліричні відступи в медицину, психіатрію, політологію або історію. Причому його не раз ловили на тому, що занурившись у не профільний для нього предмет, він поров відверту дурницю, і коли йому на це вказували, він жорстоко ображався. Але історію вважають предметом пластичним, і тому натягнути сову на глобус можна легко й невимушено. Так зробив і він у міркуванні про мародерство московитів. Він зазначив, що це – улюблене їхнє заняття з часів Куликовської битви. За його словами, війська Дмитра Донського поплатилися за свою невгамовну жагу поживитися, бо після того як вони розбили ординське військо, почали грабувати обоз і настільки захопилися, що князь Литовський, що якраз нагодився на Куликове поле, розбив опонентів, що перетворилися з війська на мародерів.
Загалом сказано це було з найкращих міркувань, і як завжди – у саркастичному стилі, як це робить цей персонаж. І все було б добре, якби не одна дрібниця. Справа в тому, що ніякої Куликовської битви не було, а отже, не було ні війська Дмитра Донського, ні розбитого війська ординців, ні обозу, який ті грабували, і, відповідно – ніякий князь Литовський Куликовим полем не їздив і не винищував мародерів. Загалом тут немає нічого дивного, бо їхня історія – брехня, що лежить на брехні і брехнею поганяється. І не дивно те, що загалом освічені й недурні люди ведуться на цю явну туфту.
А нам же цей епізод важливий тим, що з Дмитра зліпили щось епічне та велике на рівному місці, і навіть прізвисько «Донськой» взяли зі стелі. І настільки з цим зжилися, що тепер називають цим ім’ям атомні підводні човни та іншу військову техніку. Мабуть, це робиться для того, щоб передати частину «слави» епічного героя якомусь новому військовому девайсу. Тут не до жартів: у казках про цього персонажа договорилися до того, що Дімон за кілька годин суто на мечах знищив вороже військо чисельністю понад 200 тисяч осіб. Щоправда, на тому самому місці не знайшли ні черепа, ні меча, ні стріли, а ми тепер знаємо, як виглядає поле битви, де валяється кілька сотень трупів вагнерівців, і можемо собі прикинути, як воно виглядало б, якби на невеликому полі вдалося задвохсотити половину угруповання ворожих військ в Україні. Напевно, це була б гора з кілометр заввишки, а тому – хоча б одна стріла та один щит повинні були залишитися на місці бою.
(Далі буде)