Незвичний погляд. Про горіння і двигун (Частина 2)

А тепер погляньмо на цю пару слів дещо ширше. Насамперед варто визначити, яких варіантів більше – з А чи з Я? На допомогу приходить Інверсійний словник української мови, де слова розташовано за абеткою, починаючи з останньої літери. Цей словник показує, що:

• слів з різними префіксами + ГОРЯТИ (наприклад, згоряти) = 20;
• слів з різними префіксами + ГОРАТИ (наприклад, згорати) = 12;
• варіанти з А і Я мають слова: загорати, нагорати, надгорати, підгорати, перегорати, поперегорати, згорати, вигорати, повигорати, пригорати, догорати, прогорати;
• тільки з Я зафіксовано слова: позагоряти, обгоряти, пообгоряти, вгоряти, відгоряти, попідгоряти, попригоряти, угоряти.

Чи є якась логіка в різній кількості варіантів? Я її не простежую, хіба що слова «вгоряти» та «угоряти» вживаються тільки з Я, бо це, ймовірно, терміни: «УГОРЯТИ (ВГОРЯТИ), УГОРІТИ (ВГОРІТИ), спец[іальне]. Зменшуватися в об’ємі при горінні, плавленні тощо. Де б те золото дівалось, якби не вгоряло? (Номис, 1864); Така деревина, що не піднести, – а вгоріла, мов тріска! (Хотк., 1966)».

Тож варіативність справді є. І зараз у текстах різних авторів можна зустріти повідомлення про те, як щось «догорає» (як на заголовному фото) або «догоряє», «згорає» або «згоряє». Ба більше, навіть у Вікіпедії перше речення статті про двигун внутрішнього згоряння містить обидва варіанти слова «згорати»: «Двигун / рушій внутрішнього згоряння — різновид теплового двигуна, у якому паливна суміш згорає безпосередньо в робочій камері (всередині) двигуна».

А от чому виникла така варіативність з А/Я – спробую викласти свої міркування, які оформилися у дві версії.

Перша – вживання А замість Я під впливом російської мови, про що сказав автор «стартового» коментаря в цій дискусії. Я припускаю таку можливість, зокрема, тому, що в деяких словах за зразком російської мови м’який звук замінювався на твердий. В одній з нещодавніх статей я наводила такі приклади з набутим кінцевим -НИЙ (трикутний, дружний). А щодо голосного звука після Р є дуже яскравий приклад, який практично у всіх перед очима.

Місто Бровари раніше писалося як Броварі, і цю назву можна зустріти і в текстах авторів (зокрема, Тараса Шевченка), і на географічних картах. Назву міста виводять від назви професії, пов’язаної з пивом, і вона має таку саму структуру, як, наприклад, шахтарі, кобзарі, перукарі, дзвонарі, косарі, – суфікс АР + наголос на закінченні. Тоді при відмінюванні вона повинна мати форму Броварями (як шахтарями), у Броварях (як у шахтарях). Як вам така назва? А, між іншим, в Україні є два села з назвою Броварі. І ще у 2024 році було підготовлено проєкт Постанови Верховної Ради України про перейменування міста Бровари на місто Броварі. Обґрунтування доцільності такої зміни навели Інститут мовознавства імені О.О. Потебні й Національна комісія зі стандартів державної мови. У лютому 2026 року проєкт цієї Постанови включено до порядку денного 15-ї сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання. Станом на дату написання цієї статті статус документа – «Очікує розгляду».

І, до речі, у вересні 2024 року іншою Постановою Верховної Ради України подібну зміну, якої очікують Бровари, було закріплено для інших населених пунктів: у Волинській області нові назви отримали села Рогові Смолярі, Смолярі-Світязькі, Столинські Смолярі, в попередніх назвах яких слово «Смоляри» писалося з И (припускаю, що «смоляр», як і «бровар», – це теж назва професії). На відміну від Броварів, ця зміна торкнулася тільки форми «Столярі», а в решті відмінків пишеться так само, як і раніше (Смолярам, Смолярах за зразком каменярам, каменярах) з огляду на суфікс -ЯР, а не -АР.

Тож подібно до того, як у назві «Бровари» після Р замість І почали писати И, у слові «загоряння» теж могла відбутися заміна Я на А для відображення твердої вимови звука Р.

Друга версія (підкреслюю, це моє припущення, воно може бути хибним) – це зміна за зразком українських слів з кінцевим сполученням -РАТИ (тобто про вплив російської мови тут не йдеться), які послідовно утворюють пару «дієслово + іменник»: прибирати – прибирання, витирати – витирання, потурати – потурання. Подібну пару також утворюють слова, де наголос стоїть ближче до початку слова: порати – порання, патрати – патрання. А от щодо слів з кінцевим -РЯТИ я помітила, що деякі з них звучать або як застарілі, або як ще ближчі до російської мови, ніж «загорати». Такий сумнів у мене викликали, зокрема, дієслова «оплодотворяти», «сотворяти», «завіряти», «провіряти», «задобряти», «повторяти», «підкоряти», «зануряти», «уговоряти». У сучасному Словнику вони подаються з позначкою «рідко» і на другому місці після більш звичних нам слів «запліднювати», «підкорювати», «повторювати», «занурювати» і так далі. Крім того, іменник до таких дієслів теж хочеться утворити не з кінцевим -ЯННЯ, а, наприклад, з -ЕННЯ: підкорення, занурення, повторення. Тож, можливо, на контрасті почав формуватися варіант з А «загорати» (як прибирати).

Сподіваюся, шановні читачі, я не заплутала вас своїми прикладами і роздумами, але, погодьтеся, це не настільки проста пара слів – «загорати» і «загоряти». Вона є втіленням цікавих мовних (і, можливо, міжмовних) процесів, тож є сенс подякувати автору «стартового» коментаря за нагоду придивитися до цих звичних слів трохи уважніше.