Очевидно, що згідно з ворожою пресою, на недержавних заправках вартість бензину в курнику вже наближається до двох євро. Але це – квіточки. Якби бензин був би за такою ціною, то його лапті заливали б і в кишені. І тут – повертаємося до відео з Ялти. Реально бензин там можна купити тільки у перекупів, що називається – з каністр і бочок. Місцеві жителі можуть отримати його за ціною 600–650 рублів, а туристи з номерами інших регіонів на машинах можуть купити бензин за ціною до 1 000 рублів за літр. Дизель – 350–400 за літр.
Кожен може самостійно перевести все це в євро, і вийде, що найдорожчий французький бензин пішов би на ура вчетверо, вп’ятеро дешевше, ніж його можна купити в Ялті місцевим жителям, а приїжджим він обходиться в 10–12 разів дорожче, ніж французам. Ось де класика жанру і краса гри царя. Хоча, за великим рахунком, цар правий. Бензин насправді є, і всі знають, де його можна купити. Причому слід зазначити, що вже повернулася краса пізнього совка. Перекупи озвучують ціну на бензин і дизель, і нікому вже не спадає на думку запитувати, якої саме марки цей бензин.
У пізньому совку він був двох марок – «Бензин є» і «Бензину немає». Друга марка була повсюдною. Місцевий гауляйтер, мабуть розуміючи, що його просто порвуть на вулиці, не наважується повторити слова фюрера слово в слово, а тому каже таке:
Зауважимо, що його промова теж має елементи оптимізму, мовляв, докладаються зусилля і все це триватиме приблизно місяць. Однак він сам у це не вірить, і ніхто вже не вірить у ці слова, бо ті зусилля, про які говорить гауляйтер, докладаються з іншого боку – Силами оборони України. За темпом винесення НПЗ і нафтобаз можна легко собі уявити, як місяць розтягнеться на довший строк, а реальні ціни на бензин стануть вищими за вартість екзотичного палива для ракет.
Приблизно в цьому ж ключі мовить і градоначальник тимчасово окупованого Севастополя. Слід вважати, що там ціни дещо нижчі, бо, крім перекупів, там є торговці військового гарнізону, які не проґавлять своєї можливості так легко і круто зрубати легкі гроші, але там теж усе виглядає дуже сумно.
Тож не сьогодні – завтра у частини населення курника почнуть виникати запитання про те, за яким чортом лисий поліз в Україну? Але тепер уже нічого не зміниш, і до Франції по бензин теж – не змотаєшся. Ну, а те, що ситуація стає справді критичною, підтверджує простий факт: на манеж випустили Пєскова, який перекошеними вусами розповідає про те, що нічого страшного з пальним немає і зараз тривають переговори з іноземними постачальниками, щоб закупити у них бензин.
Але тут ось що цікаве. На цю тему міркують різні діячі, не тільки Пєсков. Зет-блогери стогнуть від того, що в совку були спеціальні підрозділи, які могли прокладати десятки кілометрів трубопроводів на добу, щоб забезпечити фронт. В Афганістані – теж було щось подібне, а тепер що? Але в обох цих випадках міркування йдуть у рамках минулої війни. Хто ж тепер дасть привезти та розвантажити бензин? Куди? І як його доставляти у спустошені регіони? Ситуація змінилася кардинально, і всі ці міркування та обіцянки втрачають свій сенс у той момент, коли промовець закриває свій рот. Але… все йде за планом.