Наративи (Частина 2)

Тож поки ця публіка жонглювала обтічним визначенням «дух Анкориджа», на це ніхто не звертав особливої уваги, але коли Похмурий Кінь проіржав про домовленості, досягнуті на Алясці, це запитання виникло вже до держсекретаря Рубіо, і на одній із його останніх пресконференцій його про це запитали. На це Рубіо прямо і чітко відповів, що в Анкориджі не було досягнуто жодних домовленостей, але вони там і не планувалися зовсім. Воно й зрозуміло: навіщо Рубіо коментувати слова російського ідіота, коли він не встигає коментувати слова власного. На цьому він поставив крапку на темі «духу Анкориджа», а ми поставимо кому.

Якщо хтось пам’ятає, цей захід мав дивний характер як у плані ініціативи, так і у плані формату. Але ще більше запитань залишило те, як цей захід пройшов. Тоді програму було змінено, і Тромб полетів у Вашингтон набагато раніше, ніж це було заплановано. Було скасовано спільні заходи, як-от обід і підхід до преси. Тобто навіть за цими вкрай непрямими ознаками можна зрозуміти, що захід минув не так, як цього хотілося б обом сторонам, а раз так, то й про домовленості прутін вигадав із носа.

Крім того, якщо уважно подивитися на ключові моменти заходу, то багато що стане зрозуміло. Ще Макіавеллі констатував давно усталену практику, коли прохач повинен чекати того, кого він просить. Вже не так важливо, скільки доводиться чекати, головне – черговість. Сторона-прохач повинна першою прибути на місце переговорів і зайняти позицію очікування. Винятком є випадки дуже тривалого очікування, що вже стає не елементом дипломатичного етикету і констатації ролей, а актом приниження. Прутін це чудово знає і так намагався принизити своїх візаві. І, між іншим, кремлівська преса завжди смакувала те, скільки часу іноземці чекали на царя.

Щоправда, було кілька випадків, коли гості розверталися та їхали, явно розуміючи, що намагається зробити прутін. Такі випадки ворожа преса намагалася взагалі приховати, як приховувала й ті моменти, коли прутін чекав на того ж Сі. Але в цьому випадку конфігурація була цілком зрозумілою. Літак прутина прилетів до Анкориджа о 8:40 за місцевим часом, а літак Трампа прибуває за пів години, о 9:10. Тобто ролі визначено. А далі, у разі вдалих переговорів, господар залишається на місці після вибуття гостя та спілкується з місцевою владою чи публікою, після чого вирушає й сам. Але не цього разу.

О 13:40 злітає Air Force One, і лише приблизно за пів години, о 14:05, вилітає літак прутіна. При цьому заздалегідь узгоджені заходи – обід та спільний підхід до преси – було скасовано. Тромб сам коротко звернувся до преси, а прутін зробив це окремо. Все це говорить про те, що сторони не досягли порозуміння і було вирішено не гаяти часу. Простіше кажучи, жодна зі сторін не отримала того, на що розраховувала, і тому Рубіо має всі підстави робити подібні заяви. Але звідки ж узявся «дух Анкориджа» і як це перегукується з Рюриком та канонізацією Петра 1, яку ініціював прутін?

Для цього слід згадати такого собі пана – Микиту Міхалкова, якого позаочі називали «мохнатый…» не пам’ятаю вже хто. Так от, він пишався тим, що його далекий предок був особливо довіреною особою у самого Петра 1 та обіймав посаду «постільничого». Єдиною функцією такого посадовця було гріти ліжко повелителя зимовими вечорами, щоб царствена особа не тремтіла під ковдрою, а зразу могла відійти до сну. Для цього відбиралися люди спеціального характеру та вміння, про яких казали «У здоровому тілі – здоровий дух», бо такий інтелектуал мав уміти підлаштуватися під наміри царя і прогріти постіль або за стандартом, без поспіху, або увімкнути турборежим так, щоб процес зігрівання йшов на максимальних обертах.

Кажуть, що для того щоб турбіна могла увімкнутися будь-якої миті, фахівець дотримувався особливої дієти, в яку входила парена ріпа. І от якщо було потрібно, зігрівання ліжка відбувалося якщо не миттєво, то дуже швидко. Ось цим Микита пишається до сліз, і саме там треба шукати контекст слова «дух», що вживається у згаданій фразі. Нам невідомо, яка дієта у прутіна, але судячи з того що за ним носять таємні валізи, у цьому плані він, як-то кажуть, завжди готовий. Не виключено, що розповідаючи Тромбу про Рюрика (а він точно це розповідав в Анкориджі), прутін настільки увійшов у роль, що в нього спрацювали рефлекси, напрацьовані під час його перебування постільничим у Собчака.

Якщо допустити подібний розклад подій, то вислів «дух Анкориджа» набуває справжнього сенсу. Крім того, стає зрозуміло, чому Тромб так швидко відлетів звідти, заткнувши носа. Адже хто його знає, як такі речі впливають на шевелюру, а нею Додік явно не ризикуватиме через такі дрібниці. Таким чином, виникає ясність і про «чотири кулачки», і про Анкоридж. Принаймні, вся попередня життєдіяльність прутіна ніяк цьому не суперечить.