Авторка перекладу: Світлана

У зв’язку з тим що прутін знову виплив в інформаційному просторі і знову розповідає якісь дивні історії, мимоволі виникають запитання щодо того, що гребе цей пацієнт у більш-менш постійному стилі. Скажімо так, свого часу його дуже цікавили статеві органи бабусь і дідусів, а тому він захоплено розвивав цю тему на публіці. Але, мабуть, йому пояснили, що в такому віці не варто занурюватися в теми геронтології, бо цар має виглядати молодцем, попри свій пенсійний і навіть похилий вік. І ось ця тема не тільки зникла з обойми його постійних міркувань, а була замінена на протилежну, а саме – на дитячі та підліткові гумові попки.

За чутками, цар і його найближче оточення, до речі, як і його американський колега, не тільки теоретично знайомі з цією темою, і тому коли в ефір пішов майстер-клас фюрера зі спілкування зі старшокласниками, яким він пояснив, що однією тільки цією частиною тіла кар’єру не зробиш, йому пояснили, що й це – перебір. Воно, звісно, ніхто не скасовував, що тема ця цікава і змістовна, товариш Епштейн не дав би збрехати, але все ж таки треба йти в більш інші теми, наприклад – про традиційні цінності, економіку та політику. І тоді прутіна надовго заклинило на Рюрику, хоча ж усім зрозуміло, що набагато більше йому імпонують такі постаті, як Іван 4 чи Петро 1, але, як швидко з’ясувалося, тема Рюрика виявилася нецікавою для внутрішнього споживача, а зовнішній взагалі не міг зрозуміти, що це старий таке виконує, тож тема також зійшла нанівець.

Але є кілька тем, які не пропадають назовсім і з певною періодичністю виринають у його риториці. Наприклад, прутін регулярно розповідає про те, що його надули, і зізнається в тому, що він – дурник. Це випливає з часто застосовуваної ним фрази «надурили дурачка на четыре кулачка». Через те що він одразу каже, що його надули, то хто такий дурник із цієї приказки, зрозуміло всім, а ось до чого тут «чотири кулачки», можуть пояснити лише фахівці з особливим досвідом у певних видах діяльності.

Скажімо так, свого часу в нас був на виду такий собі персонаж Серлещ, якого ще називали «бородате ділдо». А все тому, що якось він вів стрим зі свого житла, і на задньому тлі було виявлено те, чого у прутіна чомусь виявилося аж чотири. Тож Серлещ міг би докладно пояснити, як саме надурили лисого дурника. Прутіна нікому зупинити, і ніхто не має права натиснути кнопку «Стоп» під час його словесної діареї, а тому обмовки за Фройдом з нього так і сиплються, особливо – урогенітального змісту. Втім, це його справа, і поки воно нікого не стосується, то нехай старий збоченець виконує будь-що, хоч із самою гімнасткою, хоч із її спортивними снарядами. Як кажуть, чим би дитя не тішилося, а в його віці вже працює правило «Що старе, що мале».

Однак ці його фрази залишають відкритим запитання про те, хто ж його постійно і негарно дурить? Він намагається розповісти, що це роблять якісь імпортні діячі та спеціалісти. Ось хоча б Тромб. І на цю тему в стик із першим виразом йде ще один його мем про «дух Анкориджа». Його підхопило й найближче оточення царя, втім, ніколи не пояснюючи, що ж мається на увазі під цим виразом. Нещодавно Лавров не просто вжив цю фразу, а й сказав щось у тому дусі, що США не виконують своєї частини домовленостей, досягнутих у цій географічній точці. Втім, як і раніше, Похмурий Кінь Лавров не розповів про те, яких таких домовленостей там було досягнуто, як їх зафіксували і, відповідно, що саме Штати не хочуть виконувати.

(Далі буде)

Один коментар до “Наративи (Частина 1)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *