Сліпота з власної волі (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Зараз тільки особливо обдарований пацієнт не побачить причинно-наслідкових зв’язків і не здогадається, що саме той вибір 73% привів у наш дім ось таку війну. Невігластво, чванливість і жадібність увімкнули перед прутіним зелене світло, і зараз, уже через стільки часу, приходиш до висновку про те, що тієї весни потяг із написом «Україна» повернув на найнебезпечніший із усіх можливих шлях, і якби не сталося те, що ми тепер переживаємо, – це було б просто якесь незрозуміле явище або диво. А так – усе закономірно. Але погодьмося, це зараз усе видно чітко та ясно, а тоді для багатьох це було не так очевидно.

І ось з огляду на описаний вище монолог, можна дійти висновку про те, що так відбувається не тільки і навіть не стільки у нас, як взагалі у світі. Причому це може відбуватися у країні, зніженій безтурботним існуванням з відсутністю великих катаклізмів у вигляді воєн упродовж десятиліть, але це може статися і в країні, яка не встигає переводити подих від великих і малих воєн. Причому здебільшого це війни оборонні, на кону яких стоїть саме існування держави, як і зараз у нас. Однак там працюють подібні механізми, причому тут можна говорити про те, що зовнішня пропаганда або внутрішня фронда на ці процеси впливає мінімально, а от результати виходять подібними.

Складається враження, що діє якийсь чинник добровільної сліпоти, і він може вибити мозок як обивателю, який особливо не занурюється в теми історії, політики чи чогось такого, так і людям, які не просто професійно займаються цією тематикою, а роблять це щодня і впродовж довгих років. Що це за чинник і як він діє – окрема і, боюся, нудна тема, виклад якої навряд чи матиме якесь практичне значення, і тому немає сенсу в неї занурюватися.

Однак є сенс подивитися на те, як це явище виглядає в екстремальному варіанті. Простіше кажучи, в новітній історії Україна має невеликий досвід державності, що стосується не лише правлячих верхів, а й населення країни. І тим більше наша війна, що йде з 2014 року, нехай і з різним темпом, – перший такий виклик за 35 років державності, хоча вона вже триває майже половину цього відрізку часу. Інша справа – друге тло шару нашої історії, розташоване за кілька тисяч кілометрів від України.

ІЗРАЇЛЬ

Власне, поданий нижче ланцюг міркувань було викликано двома чинниками. Перший із них викладено вище, а другий стосується двох ізраїльських військових оглядачів, які регулярно мовлять про війну на Близькому Сході. Імен їх я не називатиму, бо, оцінюючи нашу війну, вони незмінно перебувають на нашому боці, але кожен може самостійно знайти їхні виступи в Ютубі та дізнатися, про кого йдеться. Загалом те, що вони розповідають, плюс-мінус вкладається в якусь логіку, хоч і не завжди, але мене насторожив один спільний для них мотив.

Обидва вони розповідають про нинішню ситуацію так, що Тромб змушений діяти не надто послідовно тому, що в листопаді будуть проміжні вибори, і тому він намагається пригасити полум’я конфлікту, що приведе до зниження цін нафти і, відповідно, бензину, який подорожчав у США вдвічі порівняно з рівнем цін до початку війни. І, відповідно, бородаті хочуть, щоб республіканці зазнали поразки на виборах, і робитимуть усе для того, щоб обвалити ситуацію в Затоці, тим самим добитися повного провалу республіканців на виборах і як наслідок – можливого імпічменту Тромба. Напевно, багато хто вже впізнав тих ораторів, які викладають подібну позицію.

(Далі буде)