Перемога, на яку вони заслужили (Частина 1)

Уперше опубліковано: 15.04.2023

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

За останні кілька діб пройшло кілька повідомлень преси, які ще донедавна навіть уявити було неможливо. Зокрема, такий собі Пригожин заявив про те, що настав час оголошувати про досягнення всіх поставлених цілей у війні з Україною і закінчувати її. В принципі, він не сказав нічого нового, просто сформулював це дещо несподіваним чином. Насправді кремль уже давно носиться з ідеєю про перемир’я так, щоб залишити собі або всі тимчасово окуповані території України, або хоча б їхню частину. Про це вже розповідали всі, хто так чи інакше має дивіденди з недолугого становища федерації.

Починаючи з бульбопюрера і закінчуючи главою Бразилії, який зараз перебуває на прийомі у Сі, всі вони кажуть про необхідність переговорів. Але ось що цікаво: вони це мовлять через 13 місяців після початку широкомасштабної війни і коли повний прес санкцій почав вичавлювати з путіна просто у валізи. Ось тут вони й виринули разом із Папою Римським і почали міркувати про жертви та інше. А рік тому всі їхні солодкі язики було припарковано за відомою адресою і вони якось не їхали до москви і не втовкмачували путіну, що він коїть безпредєл. І тільки зараз, як за командою, чітко карбуючи крок, усі вони стали такими борцями за мир. Тож Пригожин не розповів нічого нового, хіба що висловився пряміше і відштовхнувся не від переговорів, а від необхідності закінчення війни. Але зауважимо, він говорить про те, що треба її закінчувати через оголошення про досягнення її мети.

І буквально сьогодні, мабуть, після того, як йому провели курс глибокої детоксикації, Медведєв розповів про те, що він не впевнений, що вдасться перемогти в цій війні. На відміну від Пригожина, він ще не готовий переглянути зміст поняття «перемога» і відштовхується від початкових цілей – знищення України. Ось у цьому він уже не впевнений, про що й каже. А по суті, і Пригожин, і Медведєв говорять про одне й те саме, але різними словами. Щойно Дімону дадуть вказівку говорити про те, що це – перемога і є, він, безумовно, почне співати й це.

Але в будь-якому випадку, вся їхня риторика нанизується на те саме поняття «перемога». У це слово можна вкладати будь-який сенс стосовно нинішньої війни, але слово це проходить кривавою скрєпою через усю їхню історію. Буквально всі події минулого намагаються підігнати під це поняття. Наприклад, свій розгром Наполеоном у Бородінській битві вони й досі видають за перемогу. До речі, це була не перша битва з військами Наполеона, і всі їх вони повністю програли. Але якщо когось із них зараз запитати про те, як називалися ті програні битви, вони не те що не згадають назв, а навіть не мають уявлення про те, що такі були в історії.

А все тому, що все впирається саме у слово «перемога». Через його призму оцінюються будь-які історичні події. Як сказано вище, можна навіть розгром і програш, як під Бородіно чи у Кримській війні, вивернути й видати за перемогу. Якщо зараз узяти і запитати будь-якого мешканця Ватастополя про те, що це за кругла будівля стоїть у центрі міста, він скаже, що це – панорама, і швидше за все, скаже, що таких було лише дві. Одна – присвячена перемозі в битві під Бородіном, а друга – перемозі в Севастополі. Тобто з двох розгромів вони зліпили дві перемоги.

(Далі буде)