Автор: anti-colorados
Ще тоді, три десятиліття тому, ця фраза зачепила за живе. Так сталося, що знайомі мені люди хоч і не займалися розслідуванням злочинів Чикатило, але були присутні на одному з місць злочинів і потім розповідали подробиці побаченого. І, прочитавши цей пасаж Суворова, я подумав про те, що за цією ознакою Чикатило напевне мав виглядати молодцем і спецназівцем. Але, мабуть, у випадку Суворова це була обмовка за Фройдом, яка вказувала на той шар совкової каламуті, який десь явний, а десь – майстерно прихований, але все ж таки він є предметом гордості.
І тут треба сказати, що за історичними мірками не так уже й давно, в Середньовіччі, натуральне живодерство було загальноприйнятим і в ті часи нікого особливо не бентежило. На центральних площах міст збиралися юрби глядачів, які спостерігали за публічними стратами. Причому лише набагато пізніше ці страти стали практикуватися таким чином, щоб жертва помирала швидко і без непотрібних мук, а ще якихось триста років тому особливим мистецтвом ката вважалося вміння катувати жертву цілий день і позбавити її життя лише під завісу. Просто відрубати голову, повісити чи спалити не становило особливих труднощів, а от володіти такими методами могли тільки особливі кати.
Але це був загальний рівень тогочасної цивілізації. Тоді публікувалися посібники з тортур, і нікого це не бентежило. Частина цих книг дійшла до наших днів, і цей рівень легко відчути, гортаючи сторінки таких книг. Але час минав, і той самий шар цивілізації в цивілізованих країнах почав поступово рости і на рубежі 19 і 20 століть він досяг такої точки, коли можливість і необхідність вбивства ще не заперечувалася, але при цьому вже було затверджено принципи, згідно з якими певні речі стали вважатися неприпустимими. Наприклад, навіть при вимушеному вбивстві все ж таки вимагалося, щоб жертва не зазнавала зайвих мук.
Так, перед Першої світовою війною вже з’явився перший варіант конвенції, яка описувала правила ведення війни, де вказувалися неприпустимі методи ведення бойових дій і категорії осіб, які не повинні страждати від бойових дій. Чим далі, тим більше обмежувалися рамки застосування насильства і випадків, коли вбивство вважається допустимим. Нюрнберзький трибунал став першим великим процесом, де до відповідальності притягли осіб, які й практикували ті речі, що були під забороною. Згодом були ще трибунали, проте напрям руху цивілізації вже став зрозумілим.
І ось тепер дивимося на мордор і розуміємо, що він не вийшов із середньовіччя і, власне, – не збирався цього робити, бо його населенню комфортно відчувати себе носіями цієї дикості. І ця дикість однаково легко виявлялася як за царя, так і за більшовиків, а тепер – за федерації. В цьому плані там взагалі не змінилося нічого. Так, сьогодні стало відомо про знищення наших військовополонених у СІЗО під Донецьком [ідеться про масове вбивство українських військовополонених – захисників Маріуполя шляхом обстрілу росією будівлі колишньої виправної колонії в Оленівці в ніч проти 29 липня 2022 року, внаслідок чого загинуло щонайменше 53 людини і 130 поранено. – Прим. перекл.]. Те, що це було знищення, не викликає сумнівів, бо їхні соціальні мережі просто вирували закликами страчувати захисників Маріуполя, які опинилися в полоні. Ось їх і стратили, замаскувавши під обстріл невідомо ким. І сьогодні ж став відомим випадок тортур та публічної страти ще одного нашого військовополоненого, про що вже всі знають.
Так от, тут немає нічого нового та дивного. Отак полонених страчували в совку. Ми писали про те, що виявили німці після того, як увійшли до Львова. Це була суцільна бійня заарештованих. Мені особисто старий адвокат розповідав про те, що й перед втечею з Києва більшовики робили те саме у Лук’янівському СІЗО, тільки вони не витрачалися на кулемети, а закидали в камеру гранати, і на тому – все. Приблизно це саме робили федерасти в Чечні, коли заганяли полонених у підвал будинку і закидали їх гранатами або спалювали вогнеметами. До речі, там вони практикували прив’язування ще живого полоненого або труп уже вбитого до машини і їздили так вулицями населеного пункту. Те ж саме вони зробили і з нашим бійцем. Там нічого не змінилося і не зміниться.
Ну, а на завершення повернімося до початку цієї повісті й до епізоду, коли псу дозволили робити все без обмежень і як він рвав зеків. Ось усе це приблизно те саме. Їхнє суспільство натаскували на ці звірства, і коли воно вже рвалося катувати, ґвалтувати і вбивати, його спустили з повідця. Це треба пам’ятати всім, хто так чи інакше пов’язаний із формуванням «обмінного фонду». Просто знайте, що перед вами, що б воно не розповідало, і пам’ятайте, що вони такими не стали саме зараз. Вони такими були завжди, просто зараз із них струсили тонкий шар цивілізації, відстебнули повідець і скомандували: «Фас!»