Уперше опубліковано: 17.03.2019
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
За словами голови Меджлісу кримських татар Рефата Чубарова, за п’ять років окупації Криму рф переселила туди понад пів мільйона своїх громадян. Причому перша хвиля переселення була «за рознарядкою» або за наказом. Як сказав сам путін: «Ми перетворили Крим на фортецю». І перетворювали його на фортецю саме ті, хто був у першій хвилі, – військові, обслуга, будівельники та інші.
Вони створювали військову інфраструктуру, яка, на думку путіна, дозволить рф закріпитися там назавжди. Однак історія – штука вперта і говорить про те, що спочатку московія будує флот, фортеці та інше, а потім – топить флот та підриває фортеці, як це було в середині 19 століття після Кримської війни. За першою фазою – завжди йде друга.
Але, за словами Чубарова, нині спостерігається друга хвиля заселення Криму. Тепер москва здійснює фазу «заповнення», і це варто розглядати як злочин проти людства. Справді, путін не вигадав нічого нового. Совок це демонстрував з величезним розмахом, хоч і до нього – було те саме. Причому поки що немає реальних і дієвих методів боротьби саме з такими діями москви.
Згадаймо, що робив совок на Донбасі та взагалі в Україні. Спочатку він створив вакуум, заморивши мільйони українців голодом, а потім почав переселяти на ці землі, в будинки вбитих людей, мешканців глибинки московії. Вдумаймося: адже ця рвань, що не просихала від пияцтва, не могла зрівнятися ні з працездатністю, ні з кмітливістю місцевого населення, і за логікою речей, вони були значно ціннішою робочою силою, ніж переселенці. Але ні, українці знищувалися, а завозилося забите, рабське бидло.
Тут виникає дуже важливе запитання: яку мету совок переслідував насправді – індустріалізацію чи заміщення корінного населення завезеним? Наприкінці, а особливо – після закінчення Другої світової війни, цей процес набув ще більших масштабів. Виселялися цілі народи Кавказу, Криму, величезна кількість людей із Заходу України, Латвії, Литви та Естонії, а натомість завозилася та сама рвань.
Що характерно, якщо довоєнні демографічні деформації виправдовувалися необхідністю індустріального ривка, то після війни це прикриття просто не використовувалося. Москва вже відверто «розбавляла» місцеве населення перевіреними й загальновідомими рабами. Це означає, що там чудово розуміли, що повстання або рух за відновлення незалежності – питання часу, а тому переселення було елементом утримання окупованої території.
Тобто це треба чітко артикулювати, бо штучні демографічні процеси, що завдають шкоди корінному населенню, його інтересам, традиціям і національній ідентичності, повинні розглядатися як злочин. Відповідно, і заходи повинні вживатись таким чином, щоб ліквідувати всі наслідки такої окупації та злочинних, цілеспрямованих дій агресора. На прикладі країн Балтії з їхнім невеликим населенням видно, наскільки це критично і якими важкими можуть бути наслідки.
Чубаров стверджує, що друга хвиля переселення також здійснюється у плановому порядку. Фіксується відселення жителів Новосибірської та Іркутської областей до Криму. Очевидно, що територія розчищується для Китаю. Переселення стимулюється непрямими кредитами саме для цієї категорії громадян на переїзд, купівлю чи будівництво житла. А назустріч, із Криму, виселяється місцеве населення, не лише кримські татари. Комусь створюються нестерпні умови життя, а когось заманюють високими зарплатами на віддалені та північні землі для того, щоб їм звідти вже неможливо було виїхати.
Тому назріла необхідність поставити це питання на міжнародному рівні та формалізувати норму, згідно з якою всі переселенці окупанта мають бути депортовані до країни, з якої прибули, впродовж місяця після деокупації. З іншого боку, слід нормативно закріпити положення, за яким діти таких переселенців не можуть отримувати громадянства на новому місці проживання просто за фактом народження.
Ось цьому процесу, подібному до руху сарани, настав час поставити заслін раз і назавжди, бо шкода від цього явища проступає скрізь, де зміцнюються колонії цих переселенців. Історія це вже підтвердила багаторазово, і настав час робити висновки.