Наступний приклад – 1940 рік і капітуляція Франції. До 22 червня 1940 року, коли Франція капітулювала, вона не зазнала катастрофічного становища. Ба більше, вона мала достатні сили й засоби для деблокування ударного угруповання військ, оточеного Вермахтом у Дюнкерку. Також Франція мала набагато більший і краще оснащений флот, ніж Кригсмаріне, і за ті шість тижнів, які Франція ще чинила опір, кораблі цілком могли дійти з Середземного моря та атлантичних портів Північної Африки і влаштувати вирвані роки прибережній інфраструктурі Німеччини. Але нічого подібного не сталося. Внутрішній надлом зламав волю до боротьби, і система ганебно обвалилася.
І останнє – 1991 рік. Після десятиліть холодної війни та протистояння із Заходом, яке ставало то тихішим, то жорсткішим, звалилася мілітаристська машина совка. Взагалі без жодного пострілу і навіть без війни як такої. На момент обвалення совок мав більше озброєнь, починаючи з ядерного і закінчуючи стрілецьким, ніж зараз має курник. Проте все обвалилося просто раптово, незважаючи на гігантську кількість військового заліза. Це означає, що не все і не завжди вирішується виключно на полі бою і лише внаслідок якоїсь катастрофічної поразки.
Журналіст, а особливо – військовий журналіст у своїх міркуваннях, особливо на іноземну публіку, просто зобов’язаний враховувати подібні історичні приклади і якщо не наводити їх у ході міркувань, то хоча б тримати їх у пам’яті для того, щоб уникнути зайвої категоричності та однозначності. Але зрозуміло, що це – ідеальний випадок, і не забуваймо ще одного, вкрай важливого моменту, який може виявитися непомітним саме з України.
ЕПІЛОГ
Просто зробімо припущення, що під вагою зовнішніх і особливо – внутрішніх проблем курник почав руйнуватися 19 серпня цього року. Зараз усі процеси йдуть набагато швидше, ніж такі самі відбувалися раніше, і за місяць-другий усе настільки обвалюється, що там починається парад суверенітетів. А до цього моменту там рішуче стане не до війни в Україні, як це раніше було в Афганістані. І ось де-факто вийде, що величезна росія програла війну маленькій та миролюбній Україні.
Потужний та мілітаризований Ізраїль десятиліттями товчеться з «Хамасом» і «Хезболлою» і, за великим рахунком, перебуває недалеко від початкової точки боротьби. Так, вони там уже кілька разів винесли керівництво терористичних організацій і з помпою демонстрували таблиці з фотографіями вбитих командирів, але віз і нині там. Сама війна не сильно зрушила з місця, і якщо з курником трапиться те, що описано вище, як вони виглядатимуть на цьому тлі? Це саме стосується США та деяких європейських партнерів, які просто уявляють собі такий ось фінал, – як вони виглядатимуть на тлі України? Особливо ті, хто розповідав про поступки прутіну та іншу нісенітницю?
Саме з цієї причини ми і зробили цей невеликий розбір польотів. Дивіться, слухайте і читайте всіх, кого вважаєте за потрібне і чия інформація вам здається корисною, але просто майте на увазі те, що ми навели як результат цього невеликого дослідження. Ви самі вирішіть для себе, де використовувати підвищувальний коефіцієнт до сказаного, а де треба користуватися знижувальним коефіцієнтом. Головне – думайте самі і не давайте комусь робити висновки за вас, навіть якщо це маститий журналіст, шановний експерт чи хтось ще. Тільки самі.
100пудово погоджуюсь з висновками. І не важливо який там “імярек” несе таку несенітницю – наші ЗСУ вже давно довели, що ніхто і нічого не може навіть уявити, як все відбудеться, бо всі правила і закони війни змінюються прямо зараз у нас на очах. А робити зараз такі “стратегічні” висновки – просто “ні про що”.
Інша справа, якщо це стосується “20 баксів”. Тоді, як кажуть “зрі в корєнь”.
Зараз нема “Журналістів”,а суцільні “Артист розмовного жанру”.Відмінності у відповідальності за своі слова,так один з середньоазійських військових аналітиків сказав у 2023 році,цитата “Украіна швидко переможе коли почне знищувати по 500 росіян щодоби…”,у 2026 році я йому навів цю цитату,та сводки по щоденному знищенню 1100+ орків,відповіді не отримав,тобто аналітик Рустам-заде виявився звичайним “арестовичем”.А більшість наших “аналітиків”мають дивні спільні риси: -росіянське коріння,-еврейске походження та освіту або співпрацю із спецслужбами рф.От прям зараз можна нарахувати до десятка топ-коментаторів із повним набором,та ще 20+ з двома з трьох рис.
Ізраїльтяти ну аж пищать, але ніяк не хочуть визнавати, що вони лохонулися з Трампом! Що цей старий деменційний невіглас просто не має в своїй голові організованого ходу думок – ні з приводу Європи, ні з приводу, України, ні з приводу Ізраїлю. І тому всі ці “переговори”, котрі американці зараз ведуть з іранцями, скоріш за все закінчаться черговою угодою, але вже значно гіршою ніж та, яку уклав Обама – бо проти фактора Ормузької протоки США так нічого і не вигадали. І ось тут виникає питання: “На біса це все було влаштовувати (с)”, і для Ізраїлю відповідь є дуже неприємною…
далёком 1982–1984 году,в Афгане , замполит читал свои лекции. С полной уверенностью он рассказывал , что ещё немного , буквально пару месяцев — и мы разгромим духов «под ноль». Что победа уже близко, что их сопротивление бессмысленно и вот-вот все будет подавлено .
Знакомая риторика, не правда ли?
Но потом наступил февраль 1989 года. По телевизору сообщили, что советские войска «успешно выведены» из Афганистана. Тогда у меня это просто не укладывалось в голове , как огромная армия, с танками, градами и полным господством в воздухе, не смогла добиться победы там , в отсталой стране ?
Как горная страна с населением около всего около 11 миллионов человек заставила уйти восвояси ядерную сверхдержаву с населением почти в 286 миллионов человек . Оказывается дело вовсе не в количестве танков, самолётов или градов и даже массы людей .
Прошло уже не одно десятилетие , но как видим некоторые уроки истории, похоже, так и не были усвоены. Чем дольше длится война, тем чаще вспоминаются те афганские годы и бравурные речи о такой близкой победе.
Поэтому сегодня меня уже не удивит любой сценарий, который сейчас кажется невозможным. История не раз показывала – между громкими заявлениями и реальностью на земле бывает огромная дистанция.
Придет время и однажды по телевизору всему миру просто объявят, что войска «их-там-нет успешно выполнили ВСЕ поставленные задачи с-в-о » и возвращаются домой . И вчерашние обещания о скорой победе исчезнут так, словно их никогда и не было.
P.S. Дроны сделают свою работу , они точно перевернут мир и агрессор будет наказан .
> Оказывается дело вовсе не в количестве танков, самолётов или градов и даже массы людей .
Ну, Стінгери (ПЗРК від США), наче, свою роль теж відіграли.
Чим більше таких персонажів – тим краще. Це свідчить про те, що кацапи кидають в “бій” все що мають, не шкодуючи навіть самих жирних кротів. Гасло “після нас хоч потоп” в дії. Кому вони потрібні, коли раша “йок”. А все до того йде. Сподіваюсь, що іранцям вистачить розуму стабілізувати ситуацію. Скільки коштуватиме нафта? Отож бо. РФ з найбільшою собівартістю видобутку у світі та ще й під санкціями навряд чи вивезе.
Дякую, дуже гарне дослідження.
Але початок дещо мене засмутив. Вважаю, якби ви дослухали весь стрім, то аргументів було би більше. Згадав подію майже 20-річної давнини, коли у мене вийшла бійка із зятем. там двічи викликали поліцейський патруль. Наступного дня дільничний викликав на “розбір польоту, вдавав, що слухав мене, бо зять мовчав, говорила його мати. І одразу видв вердикт: обом штраф за “хуліганку”. Потім через суд я домігся скасування штрафу (сума для мене була незначна, але це була справа принципу). Згодом цей дільничний в соцмережи настирливо просився до мене в друзі.
В житті мені доводилося чути майже екпертні думки різних людей з різного приводу. Але, як пан слушно підмітив, на військові теми часто розмірковують люди, яки не мають військової освіти і особистого досвіду служби. “Кум розповідав”. Тож і с приводу війн Ізраілю не потрібно поверхнево розмірковувати. ЦАХАЛ довів, що може воювати навет проти коаліції сусідніх держав. І зараз діє решуче. творчо і послідовно. І з Іраном ізраіль закусився, бо розуміє причину власних проблем.
Не звертайте увагу на людей з манією меншовартости. Знаєте, що той, хто може зробити – робить, а нездари з комплексами лізуть віщуни і експерти. Щасти вам!
Цікаво почитати.
https://snyder.substack.com/p/utopias-of-violence
Скажи, хто твій друг.
https://www.jta.org/2019/07/28/politics/as-moscow-cracks-down-on-protesters-likud-launches-election-ad-campaign-featuring-putin
Перший, либонь, має на увазі, що ідіот би так не озолотився, грубо використавши для цього свого союзника? Можливо, справа в тому, що людина не обов’язково повинна бути ідіотом в усьому, а цілком може бути ідіотом багато в чому, але успішним мерзотником — в дечому іншому.
Другий, дійсно, мабуть судить за неспроможністю Ізраїлю з бабаями впоратися.
> Це саме стосується США та деяких європейських партнерів, які просто уявляють собі такий ось фінал, – як вони виглядатимуть на тлі України?
Е-е-е, а вони що же, до успіхів України жодного стосунку не мають?
А якщо розглянути боротьбу України як їхню війну — але за Сунь Цзи?
Влучно.
А ще нагадаю, що сторіччя тому ми таки поразки від кацапів зазнали. Причому, хоч у нас на це були й свої внутрішні причини, але й втрата підтримки Німеччини теж могла відіграти свою роль.
На захист Ігаля, скажу, що він завжди себе позиціонує як військовий аналітик і завжди виправляє інтервʼюерів коли вони представляють військовим експертом. А що стосується другого «журналіста» , по перше московську школу нікуди не сховаєш , це як совкова хромосома. По друге він мабуть забув вже про два звернення обʼєднання психіатрів США з приводу стану здоровʼя Трампа, у таких «журналістів» памʼять коротка. По третє перестав його слухати саме під час виборів президента, схоже що нічого с того часу не змінилося, продовжує політику бібі на вилизування. Хоча з другого боку, а куди Ізраїлю подітися, буде дуже скрутно якщо не буде Єдиного союзника.
Ізраїль програє війну з запасом та хізбалою, тому що для перемоги у даному випадку необхідно вбивати клин між різними теругрупованнями, а далі метода антипартизанської війни, а саме знищення пособницької бази фізично чи шляхом провокацій та нацькування одних на одних. Одним воду та їжу, а іншим пустелю. Тоді можливо шанс і буде. Дружба з Додіком уже призвела до катастрофи, коли Іран вирішує, що і як робити євреям, а бі бі смикає сракою між двох стільців.