Усе стає на місце, якщо відмотати ситуацію на півтора року тому і згадати, як він особисто співав гімни й кантати Тромбу та поливав помиями Джо Байдена та Камалу Гарріс. То справді був суцільний карнавал хвалебних промов, які довгий час якраз і будувалися на контрасті з Байденом. А тепер, коли Додік починає виконувати речі, яскравіші за ті, що значаться за його попередником, він пропонує почекати до закінчення 60 днів, які Тромб дав бородатим для укладання угоди.

Мабуть, журналіст не в курсі, що Тромб має поганяло «Два тижні», що означає, що він ставить ультиматум з певним терміном, а потім переносить його довго й нудно, не виконуючи своїх погроз. Загалом це – чистої води маніпуляції, які пахнуть зовсім недобре, і вже незрозуміло – на чию користь. Тому кожен, хто впізнав персонажа і переглядає його аналітику, майте на увазі, що пацієнт не вміє визнавати своїх помилок і намагається натягувати сову на глобус, щоб не виглядати неправим. А це – перший крок до маніпуляцій та підтасувань.

РОЗБІР № 2

Другого журналіста, який справді подає більш виважену позицію з різних аспектів військової діяльності як на Близькому Сході, так і в Україні, дуже часто залучають до стрімів наші медійні канали, і тому його думки та міркування так чи інакше впливають на наш інформаційний простір. Ну, а вчора довелося послухати саме таку сесію, де, серед іншого, йому було поставлено запитання про можливість звільнення Криму і взагалі про можливі сценарії розвитку ситуації.

У результаті він розповів про те, що ось ці всі зусилля, яких зараз докладають Сили оборони, безумовно, завдають колосальної шкоди окупантам, але великих зрушень очікувати не варто доти, доки південне угруповання військ противника не зазнає суттєвого розгрому на землі і не почне відступати. Тільки тоді з’явиться таке вікно можливостей. Простіше кажучи, якими б активними не були дії Сил оборони, потрібен суттєвий військовий розгром для того, щоб ворог втратив управління військами, після чого фронт почне руйнуватися, і все одно – до певної міри.

Так, це його думка, і він має право її висловлювати. Але, маючи ореол військового експерта, він мав би акуратніше висловлювати свої думки, роблячи припущення хоча б тому, що нинішній формат війни – абсолютно новий для всієї історії воєн, і вже одне це вимагає акуратності у висловлюваннях і, принаймні, мінімального використання категоричності. Ну, а якщо міркувати загалом, то, не маючи конкретних даних, досить складно оцінювати стійкість систем, що протистоять одна одній у ході цієї війни.

Так, вже зрозуміло, що ворог сильно занизив стійкість усієї системи України, і це визнали вже всі, хто на початку 22-го року висловлював свої прогнози про хід війни. Тобто прямі висновки не спрацювали тоді і не працюють зараз, і в такому випадку зазвичай використовується метод порівняльного аналізу для того, щоб визначити діапазони стійкості системи, в цьому випадку – курника. В такому разі можна копнути історію буквально на глибину ХХ століття, де можна побачити як мінімум три великі обвалення систем без таких розгромів на полі бою, що не вплинуло на масштаб краху.

Отже, 1918 рік, Перша світова війна. Німеччина щойно позбулася війни на два фронти і, більше того, отримала від Леніна репарації у вигляді валюти, дорогоцінних металів, коштовностей, цінних паперів, а також різноманітної сировини та продовольства. Здавалося б, ось він, бажаний перелом, і Європа не встоїть перед натиском найкращої у світі на той час військової машини. Навіть вступ у війну США на той момент ще нічого не вирішував, бо американські війська в дуже скромній кількості тільки почали прибувати на європейський ТВД і не могли рішуче змінити ситуацію на полі бою.

Але ось Німеччина пішла на принизливу капітуляцію, не тільки не зазнавши нищівної поразки на полі бою, а й не маючи ворожих військ на власній території. Ба більше, власні війська перебували глибоко на території противника, але інші обставини обвалили внутрішній каркас всієї системи. Нічого не нагадує? Тут ми не будемо міркувати про причини поразки Німеччини, бо це вже було зроблено кілька разів за 11 років існування ЛО. Просто зазначимо, що таке – можливо і вже відбувалося з набагато більш організованою і потужною військовою машиною, ніж та, яку зараз має курник.

(Далі буде)

Один коментар до “Невелике дослідження (Частина 2)”
  1. Думка експерта цікава, але хибна. Коли немає пального їжі та інших матеріальних ресурсів, наприклад боєприпасів, то треба бігти, бо котел штука надзвичайно неприємна, це Паулюс уяснив. Тому нам своє робить.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *