Авторка перекладу: Світлана
ПРОЛОГ
Ми намагаємося не виступати з критикою тих закордонних оглядачів, експертів та журналістів, які підтримують Україну, не збираємося робити цього й зараз, хоча за останні два дні, а саме – вчора і сьогодні, два з таких ізраїльських журналістів висловилися настільки сумнівно з двох різних питань, що ми змушені провести певне дослідження заявлених ними позицій. В одному випадку ізраїльський журналіст виступав в ефірі нашого сильно розкрученого ТГ-каналу, а значить – для нашої аудиторії, а другий хоч і мовив для всіх, але на нього часто посилаються наші діячі як на авторитетне джерело. Тобто обидва ці випадки так чи інакше, але спрямовані на нашу аудиторію, і якби це було інакше, не було б сенсу проводити наведене далі дослідження. Але якщо так сталося, що це були подачі в наш інформаційний простір, то пройти повз це було б неправильно.
РОЗБІР № 1
Почну з другого сюжету. В сьогоднішньому виступі одного з таких ізраїльських журналістів виявилася довга преамбула про те, що він не розуміє тих, хто вважає Тромба ідіотом. При цьому він зазначив, що не є психіатром, і тому вважає неправильним висловлюватися на цю тему як собі, так і тим, не названим ним особам чи групам осіб, які висловлюються в такий спосіб. Після того як я дослухав цей вступ – залишив йому акуратний пост і далі вже дивитися не став, бо одне таке формулювання питання вже відбило будь-яке бажання вникати в його повість.
Отже, почнемо розбір цієї подачі. Демократія має набір базових принципів, результатом яких стала поява специфічних професій або їх різновидів, журналістики – в тому числі. Вона базується на принципах свободи слова та свободи совісті. Простіше кажучи, ці принципи гарантують будь-кому мати власну думку з будь-якого приводу та вільно її висловлювати. І ось професійний журналіст публічно виступає, хай і не з прямим осудом, а з чимось подібним, на адресу тих, хто цілком обґрунтовано вважає Додіка ідіотом.
Ну, гаразд, це – його думка та оцінка думки інших, яку він має право висловлювати, але подальші міркування про те, що він – не психіатр і тому вважає міркування на цю тему неправильними, і те ж саме адресує тим, хто таки міркує подібним чином, викликають просте запитання про те, хто може міркувати саме на цю тему взагалі? Тільки психіатри? Але вони вам скажуть, що, не маючи доступу до медичних даних пацієнта, вони не можуть робити жодних висновків. Ба більше, якщо йдеться про психіатра, який має повний доступ до таких даних і може професійно встановити діагноз, він ніколи цього не зробить, бо зв’язаний медичною таємницею.
Ось ми і пройшлися логікою цього журналіста до найостаннішої крапки, і виходить, що, на його думку, міркувати на таку тему взагалі ніхто не повинен. А з чого б це так? Немає спеціальної освіти? Тільки маючи спеціальну освіту і практику, в принципі можна про це говорити вголос? Невже? І тут згадуємо, що, представляючи його та другого фігуранта нашого дослідження, до їхнього імені та прізвища додають «військовий журналіст» або «військовий експерт». А все тому, що часто і густо вони ведуть міркування на військові або навколовійськові теми. Але відкриті джерела вказують на те, що військової освіти він не має, і ці самі дані не згадують про його службу в армії. Якщо дотримуватись його логіки, йому не можна міркувати й на ці теми.
Ба більше, ця логіка передбачає, що, не маючи спеціальної освіти чи досвіду практичної діяльності з якогось конкретного предмета, людина взагалі не може мати власної думки та висловлювати її вголос? Так виходить? Чи йдеться саме про Тромба та його оцінки? Напевно, це так, тому що вказаний журналіст не раз і не два цілком чітко висловлювався про психічне здоров’я того ж аятоли Хаменеї. Тоді його не бентежила відсутність спеціальної освіти та іншого, а також його не засмучувала думка тих, що вважав бородатого рушника ідіотом.
(Далі буде)