Стратегічна помилка (Частина 1)

Уперше опубліковано: 24.01.2021. У статті згадано події 6 січня 2021 року, коли підбурювані Трампом протестувальники намагалися перешкодити затвердженню результати виборів президента, які виграв Байден.

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Події, кульмінація яких відбулася в США 6 січня, мають значно ширшу базу як територіально, так і за часом. Насправді спроба звалити Штати у відверто мракобісну диктатуру стала можливою завдяки дуже довгій низці подій, що вкладалися в одну дуже неприємну послідовність, яка багаторазово і жорстко сигналізувала про такий напрям руху, але цього ніхто не хотів помічати.

Для того щоб спробувати зачепити більш-менш глибокий горизонт цих подій, слід поринути в історію рівно на 40 років. Саме тоді було не стільки допущено, як формалізовано фундаментальну помилку, що й призвела до того, що ми спостерігали кілька тижнів тому. Звісно, всі мудрі по шкоді, але так уже виходить, що найефективнішим є процес навчання на власних помилках.

Передмовою до цього історичного екскурсу стане анекдот із тих часів, коли злиденний Китай жив у режимі військового комунізму, але після смерті Мао роздумував про те, що ж робити далі. Як варіант – захоплювати територію совка. Тобто в анекдоті йдеться про другу половину 70-х років минулого століття:

«Генштаб КНР. Біля величезного столу з розкладеною картою совково-китайського кордону зібралися найвищі чини НВАК. Доповідач із указкою в руках пояснює план бойової операції.

– На світанку, о 4 годині ранку, ми починаємо потайний перехід кордону невеликими групками піхоти, по 5–10 мільйонів осіб у кожній. А коли противник виявить вторгнення – пускаємо танки, але не всі одразу. Спочатку один, а потім – другий. А далі – розвиваємо наступ.

Усі стоять у задумі, і тут один генерал несподівано запитує:

– А що з авіацією?

– Авіації не буде: льотчик захворів».

І ось у цей самий момент глава Китаю Ден Сяопін оголошує програму виходу з військового комунізму. Згідно з цією доктриною, Китай зберігає ідеологію та провідну роль партії, але переглядає своє ставлення до приватної власності, закладаючи основи для приватного бізнесу. У цей момент відбувається корінний перелом у відносинах між Китаєм і Заходом, який розпочинає з ним програму небувалого співробітництва.

І тут слід пригадати два основні та фундаментальні принципи, на яких Захід став будувати нові відносини з Китаєм. Перший виходив із того, що на той момент совок та Китай мали майже ворожі стосунки. До того ж, епоха «пізнього Брежнєва» робила совок непередбачуваним, а введення військ до Афганістану просигналізувало про наближення до порога нової війни. Тому Китай розглядався як реальний балансир для совка, але аж надто відсталий.

А другий принцип базувався на впевненості в тому, що коли в Китаї буде запущено ринкову економіку, там поступово будуть відмовлятися від ідей комунізму і перетворюватися на цивілізовану країну, яка грає за загальними правилами. Ця теорія виходила з того, що населення Китаю житиме дедалі краще, здобуватиме освіту і в результаті зрозуміє маячню комуністичних ідей.

Зрештою, на Заході вважали, що через 10–20 років отримають якщо не союзника, то вже точно – країну, яка ідеологічно буде відмінною від совка і зможе бути додатковим стримувальним чинником щодо совкової військової загрози.

(Далі буде)