Автор: anti-colorados
Принаймні, вони повинні бачити, що критерії оцінки цього вже настільки змістилися, що не відповідають ні тому, як це виглядає в решті світу, ні тому, що написано в тих книжках, на яких вони навчалися. Тобто цей вузький прошарок суспільства може вважатися індикатором ступеня гнилі, яка його вразила. І судячи з того, що несуть ці «міхалкови» про заражених птахів, біолабораторії та інше, вони там повністю й остаточно впоролися, попри освіту та рівень знань, який мав захистити їх від пропаганди. Навіть у совку ця публіка була не такою однорідною коричневою масою, як це вже відбулося в «роZZії».
У зв’язку з цим слід пригадати, що нацисти стали біля керма Німеччини у 1933 році, а в 1945 – «тисячолітній Рейх» закінчив своє існування. Тобто в умовах тотальної пропаганди Німеччина перебувала лише 12 років, і половину цього часу – в ході Світової війни. РоZZія ж тільки з путінським режимом живе вже 22 роки, хоча й до цього режим не цурався живодерні, бо попередник путіна майже весь строк свого перебування при владі вів війни у Придністров’ї, Абхазії і, головне – у Чечні. Вже одне це говорить про те, що німецький варіант «денацифікації» тут виявиться марним з двох основних причин.
Перша з них має історичне коріння. Дуже часто ось ці вправи з демонстрації німцям концтаборів описуються як щось таке, що внесло в їхню свідомість порядок і після цього німці почали розплющувати очі на огидні злочини, які чинили нацисти. Але насправді це не зовсім так. Так, приємного в цьому було мало, але жодного корінного перелому у сприйнятті того, що вони щойно пережили, – не було. Зрозуміло, що вони не могли показати своє розчарування тим, що вони щойно були найвищою расою, а решта світу – людьми другого сорту, але саме це було головним враженням від побаченого.
Ба більше, їхні розповіді про те, що вони нічого не знали ні про концтабори, ні про конвеєр знищення мільйонів людей, були приблизно того ж змісту, що й зараз полонені рашисти розповідають про навчання, про те, що він жодного разу не стрільнув, а льотчик – літав уздовж кордону і нікого не бомбив, а збили його над територією України тому, що в нього запітніли прилади і він заблукав. Бомби ж ФАБ-500, які були на пілонах його літака, – суто для балансу, щоб не зносило вітром.
Приблизно такої ж якості були оповіді і в німців. Вони шкодували не про вчинене їхньою країною, а про те, що країна знову програла, і не більше. Але цим перформансам приписали якісь відсутні цілющі властивості. Якби це було інакше, то через 21 рік Курт Георг Кізінгер, член НСДАП з 1933 року, співробітник управління імперської пропаганди, не став би канцлером Німеччини. Жодних протестів із цього приводу у 1966 році не відбулося. І, між іншим, проголосували за нього ті самі люди, яких водили концтаборами у 1945-му.
Звідси випливає, що аналог цих заходів не матиме в роZZії абсолютно ніякого значення. Ба більше, на прикладі Німеччини можна говорити про те, що повного зцілення від нацизму не настало навіть через покоління. Просто ця хвороба перейшла з активної в латентну фазу, її довелося дотискати ще досить довго, і успіх цього заходу зумовлювався тим, що весь цей час на території ФРН стояли окупаційні війська союзників. Кожен може самостійно знайти дату остаточного виходу їх із Німеччини і поставити собі просте запитання: наскільки успішною була б денацифікація, якби окупаційні війська вийшли з Німеччини в 1946 році?
Очевидно, що в роZZії цей процес зайшов набагато далі, і тому заходи для знешкодження цього гадючника доведеться робити набагато рішучіші і триваліші. Як мінімум, не можна це утворення залишати в тих габаритах, в яких воно перебуває зараз, і боже борони – залишати цю клоаку без нагляду міжнародних сил.
Але найголовніше – правильне розуміння того, з чим ми маємо справу, просто зараз. Приписування цій сутності якихось звичних для нормального світу якостей призведе до невиправдано великої кількості жертв. Тим більше це треба розуміти після того, як усе це військо отримало наказ переходити на самозабезпечення, тобто на мародерський спосіб постачання. Ті, хто не бажає в цьому брати участь, – знаходять спосіб, як піти з України, решта – приймає ці правила як нормальні.
Одного тільки цього достатньо для того, щоб усе розставити по місцях. І це без урахування того, що вони вже з перших днів війни дотримуються тактики знищення населених пунктів разом з населенням. Тому на цьому етапі є актуальним лише один спосіб протидії – знищення всіх, хто прийшов до нас зі зброєю. До єдиного. Ми переможемо.