Автор: anti-colorados
Насправді після того як англійці видихнули поразку під Дьєппом, а американці закріпилися в Північній Африці, відразу ж постало питання про те, як, де і якими силами доведеться входити на континент з півночі. Зауважимо: жоден Сталін там навіть поряд не сидів, бо це була англо-американська конференція в Касабланці, яка тривала з 14 по 24 січня 1943 року. Саме там обидва лідери формалізували загальний підхід до етапів визволення Європи. Через те що переговори йшли не тільки між лідерами, а й найвищими військовими чинами, було визначено приблизну чисельність особового складу, сил і засобів, необхідних як для південного, так і для північного флангів.
Причому практично всі сучасники цих подій, посвячені в них, та пізніші дослідники вказують, що американці не сумнівалися в цінності досвіду, набутого англійцями як у Дюнкерку, так і у Дьєппі, і що всі жертви не були марними. Гігантська операція не мала спіткнутися об якісь банальні чинники, які неможливо врахувати, не маючи такого досвіду, хай і гіркого.
І ще слід підкреслити ось що. Військові фахівці обох країн дійшли висновку, що головним уроком Дьєппа було те, що висадку не можна здійснювати в якийсь порт, бо німці там все укріпили настільки міцно, що втрати можуть виявитися позамежними, а плюс до того, сама операція повинна спиратися на сили і засоби набагато більші, ніж мала Британія на момент операції в серпні минулого року. По суті, йшлося про те, що англійцям пощастило, бо вони відбулися малою кров’ю і не отримали другого Дюнкерка, бо основних сил для розвитку наступу було недостатньо. Як наслідок, розробку операції було вирішено передати англійцям, які розуміли масштаб завдання краще за американців.
Тепер можна з упевненістю говорити про те, що Дьєпська десантна операція була відчайдушною і занадто хороброю. Тобто Черчілль діяв прямо протилежно тому, що потім розповідала совкова пропаганда. Власне, після Касабланки й було дано старт розробці операції. Однією з її основних проблем було те, що Гітлер розумів, що вторгнення з півночі на континент неминуче, і тому берег на небезпечних ділянках забезпечувався потужними укріпленнями та артилерією, а самі підходи до берега захищалися мінними полями та іншими подібними засобами. На Гітлера працював час. Чим довше він утримував ці території, тим сильніше укріплювався берег, але проти нього грала географія, бо передбачити місце висадки було вкрай складно: це могло статися будь-де від Норвегії до заходу Франції, а атакувальна сторона могла вибрати місце для атаки.
Загалом це справді була перевага, і через те що противник і так знав про те, що висадка неминуча, військова влада Великої Британії звернулася до підданих Її Величності з проханням надсилати всі фотографії та листівки з фото берегової лінії всього північного узбережжя Європи, від Норвегії до західного краю Франції. І люди відгукнулися. Ці фотографії справді зіграли свою роль і не тільки тріпали нерви противникові, в чому англійці – великі майстри. Фахівці змогли вирахувати всі важливі для висадки параметри берегової лінії й надати рекомендації щодо того, які місця найбільше для цього підходять.
Також британська розвідка через свою агентуру розгорнула кампанію з добування найсвіжіших карт прибережних регіонів, щоб зробити просування військ найбільш результативним. Безумовно, противник усе це спостерігав і був змушений вживати заходів у відповідь. Але не знаючи часу та місця атаки, він вимотував свої сили постійним очікуванням вторгнення. І це була одна з тих умов проведення операції, яка грала на руку союзникам.
(Далі буде)