Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Прутінське правління вже давно набуло вигляду самодержавства, ну, а сам власник зросту, який ріднить його з синім китом, давно вжився в роль царя або короля. За час свого самодержавства прутінське правління було аналогічне чомусь, що вже було в історії, а зараз воно сильно скидається на часи правління французького короля Генріха III. Ті ж самі палацові інтриги і посилене копання всіх під усіх, у тому числі й під самого прутіна, але, як відомо з часів Гегеля, історія повторюється двічі: вперше – у вигляді трагедії, а вдруге – у вигляді фарсу. Так от, правління Генріха III справді було трагічним, як і його кінцівка.
А прутін ще не дійшов до розв’язки і демонструє саме варіант фарсу цієї історії. Як і Генріх, прутін нікому не вірить і чекає удару в спину від найближчих придворних. Щоправда, на відміну від Генріха, сам він у битвах участі не брав, а веде війни з бункера, верхи на валізі. У нього, як і у Генріха, теж є власний блазень, але, на відміну від Шико, який був бойовим офіцером та відчайдушним дуелянтом, Пєсков має вигляд відвертої пародії на свого візаві.
Словом, паралелей справді багато, але головне – придворне життя диктує свої чіткі правила. Перше з них – цар завжди правий. Якщо можна відверто сказати, що цар не правий або що він облажався, то це означає, що дуже скоро він піде з влади вперед ногами. А поки цього не сталося, будь-які інциденти, які могли б виставити царя в поганому світлі, відразу купіруються, щоб не дай бог, таке не стало тією пір’їнкою, яка переламала хребет верблюду. Просто зараз розгортається саме такий сюжет із придворного життя прутіна.
Буквально щойно у ворожій пресі з’явився досить цікавий текст саме на цю тему. Але, як завжди, в ньому не досягнуто повної глибини сцени для того, щоб не перейти грань, за якою вже можна прочитати слово «Колима». Виглядає це так:
«З ефірів державних телеканалів та офіційних публікацій кремля зник фрагмент, де у президента росії володимира путіна не вийшло прокричати триразове «ура» на зустрічі з військовими… Конфуз стався 22 травня, путін у кремлі звернувся до випускників пропагандистської програми «Час героїв», через яку «ветеранів сво» влаштовують у владу, і закликав їх підтримати тих, хто перебуває на фронті в Україні. «Давайте ми зробимо так, як уже робили, на їхню честь, на їхню підтримку, на рахунок «три», голосно, так, щоб вони почули, – триразове «ура», – заявив путін. Після цього всі встали і відповіли на заклик. Проте сам путін не зміг виразно вимовити слово «ура».
Тож аналітики почали гадати на тему, чому у прутіна так вийшло з «урою», і більшість із них дійшли висновку про те, що він хотів крикнути «кхе-кхе», але згадав, що треба кричати інше слово, але так і не зміг перебудуватися. Ну, а через те що «кхе-кхе» він вимовляє в іншій тональності і зовсім з іншою експресією, то вийшло те, що треба було терміново випиляти з усіх ефірів. Але таке пояснення виглядає дещо натягнуто, бо нема нічого особливого в тому, що немічний, поношений старий не зміг щось там вигукнути, і вирізати це – немає жодного сенсу, бо це лише приверне увагу недоброзичливців.
Можливо, так воно й було, але наші джерела видають дещо іншу версію. Кажуть, що застосувавши спеціальні алгоритми, які розкладають звук на складові, ентузіасти виявили дещо інше пояснення усієї ситуації. Як з’ясувалося, старий набрав повні груди повітря, щоб голосно крикнути «ура», але бронепластини, що прикривають життєво важливі органи, зіграли злий жарт, і напруга пішла в бік, протилежний роту. Звук вийшов хай і не оглушливим, але досить відчутним, і якби мікрофон стояв не біля рота, а просто осторонь, то публіка могла б почути зовсім інший звук, на тлі якого «ура» взагалі не було б чутно.
Ну, і через те що все це він видавав для своїх військових, присутніх в одному приміщенні, то в результаті цього збою всі присутні відчули запах перемоги, що виходив безпосередньо з глибин прутіна. Поки його акуратно евакуювали з цього місця так, щоб не розгубити дорогоцінні ДНК, сюжет пішов в ефір. Поки увагу ФСО було зосереджено на іншому, сюжет було випущено в ефір, і коли стало зрозуміло, що за певних навичок фахівці можуть виділити всі звуки, крім «ура», довелося діяти.
Словом, придворні врятували царя від дуже неприємної ситуації. Справді, хтось обов’язково сказав би, що цар об’ївся орєшніка і сам перейшов на форсаж реактивної тяги. Але таємниці двору мають залишатися таємницями, і тому все акуратно підчистили. Можливо, підчистили і тих військових, які спостерігали за тим, як цар намагався кричати «ура». Але це – не точно.
Помница на закате совка все очень сильно любили Уракать.
Уракали по поводу и без повода ! Особенно по праздникам.
Шо им не выкрикни они все уракают.
“Мы все равно перегоним Америку, если догоним Зимбабве!
-Ура ?! Товарищи !? или не ура ?
-Ура -а -а !!! “