Незвичний погляд. Про рішення (Частина 2)

Третій спосіб перевірки – це думка авторитетних мовознавців. Одним з таких був Олександр Пономарів. У своєму блозі на ВВС він відповідав на запитання про тонкощі української мови. Ось запитання і відповідь: «Як краще сказати: прийняти закон чи ухвалити закон, запитує читач Олексій Дейкун. – Можна і так, і так, але краще ухвалити закон».

Четвертий спосіб – проаналізувати вживання цього виразу в Інтернеті. У контексті можливого удару з боку росії мені частіше траплявся варіант «центр прийняття рішень», ніж «ухвалення рішень». Втім, у цю гру можна грати удвох, про що свідчить заголовне фото до цієї частини тексту, а також формування іронічного мему, який розміщується на різних поверхнях – наліпках, килимках, одязі:

Однак деякі статті важко брати як зразок, тому що в заголовку – про методи, які «дозволяють ухвалити правильне рішення», а в першому ж реченні тексту – «…тим важче прийняти рішення». І навіть щодо згаданих центрів така сама варіативність: у заголовку – «прийняття рішень», у тексті – «Росія не відмовилася від планів ударів по «центрах ухвалення рішень» у Києві». Тож доведеться орієнтуватися на наведені вище способи.

І, нарешті, варто розглянути вираз «ухвалити рішення». Ось як тлумачить слово «ухвалити» 11-томний Словник (новіший, 20-томний, до літери У ще не укладено): «УХВАЛЮВАТИ. Приймати колективне рішення, вирішувати». Приклади до цього дієслова дуже цікаві: після слова «ухвалити» нема слова «рішення», а вжито дієслово на позначення «вирішеної» дії: «Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, – казав він далі. – Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Коцюб., І, 1955); [Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (Корн., І, 1955); Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох – Павлусь, Панкратов і Черняєва (Донч., II, 1956); – А що ухвалив сойм? – спитав з місця Потоцький (Тулуб, Людолови, І, 1957)». Ще в одному прикладі до дієслова «ухвалили» додано слова, що описують деталі процесу ухвалення, але не його результат: «Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з’їзді багато (Сос., І, 1957)».

Підказкою до вживання цього слова є протокол як вид документа: ті, хто складав протокол засідання чи зборів, знають, що в його структурі є блок «УХВАЛИЛИ (ВИРІШИЛИ)», де наводяться заплановані дії: «Взяти до уваги», «Затвердити», «Погодити» тощо.

Вираз «ухвалити рішення» в 11-томному Словнику теж є, але він стосується колективного прийняття документів, а не просто планів до дії: «Ухвалювати (ухвалити) рішення (резолюцію, постанову і т. ін.) – приймати ухвалу. Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і доходових податків (Стеф[аник]., II, 1953); IX з’їзд партії ухвалив спеціальну постанову про випуск першого зібрання творів В. І. Леніна (Рад. Укр., 21.I.1965)».

І тут ми впираємося у розгадку – багатозначність слова «рішення»: «2. Вирок суду, постанова, розпорядження якої-небудь організації, зборів і т. ін. 3. Продуманий намір зробити що-небудь, якось вчинити. 4. Спосіб вирішення, зображення, подання, розв’язання чого-небудь». Іншими словами, «рішення» може бути (1) документом або (2) наміром чи способом дії (назву це скорочено так). І залежно від того, яке рішення мається на увазі, можна сформувати такі моделі вживання цього слова з дієсловами «прийняти» та «ухвалити»:

Іншими словами, сполучення саме цих слів «ухвалення + рішень» – це тільки про прийняття документів, а «прийняття + рішень» – це і про документи, і про наміри та способи дії. Можливо, у 20-томному словнику тлумачення слова «ухвалити» і виразу «ухвалити рішення» (а також приклади до них) будуть іншими, але поки що чинними є їх пояснення з 11-томного словника.

Отак я зрозуміла різницю між цими словосполученнями. Я не знаю, чи правильна моя логіка, тому не наполягаю на ній. Але в перекладах на ЛО вживатиму щодо «центрів» – «прийняття рішень», а щодо рішень людей – залежно від контексту, який я спробувала пояснити вище.

Отака історія на сьогодні.