Уперше опубліковано: 28.12.2016. У статті згадано катастрофу російського військового літака Ту-154, яка сталася за кілька днів до цього.
Авторка перекладу: Світлана
Учора в Мережі після Шифріна відзначився ще один іменитий росіянин – Віктор Шендерович. Точніше, з’явився скрін з його акаунту в одній із соціальних мереж, де є кілька акаунтів з його ім’ям. Наскільки це був саме його текст – судити важко, проте є висока ймовірність того, що таки він.
У цьому тексті знову йдеться про Ту-154, який розбився, і про тих російських військових, які були на його борту. Пан Віктор висловив своє обурення реакцією, швидше за все, українців на цю подію. Напевно, це стосується саме українців, бо в рф уже все давно під ковпаком і за подібні пости там уже дають реальні строки. Подібне можуть висловити одиниці зі всіх 140 мільйонів російського населення, і їхні імена всім відомі. Тому Віктор кинув камінь у наш город і запропонував усім, хто не має жалю та співчуття, забанитися самостійно. Я не знаю, що він мав на увазі під терміном «забанитися», але я відписався від нього миттєво, і цей факт дав поживу для не надто веселих міркувань.
Міркувати про адекватність російського населення вже давно нема сенсу. Там навіть діти записують відео про те, що на Америку треба скинути атомну бомбу, щоб вона не заважала їм жити. Це означає, що десятирічний шкет чує подібні речі від рідних та близьких. Усі вони хочуть скинути цю бомбу, бо справді Америка їм заважає жити. Тож населення рф не беремо до уваги і намагаємося зрозуміти те, що в голові у записних «опозиціонерів». Там заведено вважати такими зовсім небагатьох людей, зокрема Ходорковського, Навального і ось – Віктора Шендеровича.
Треба сказати, що нещодавнє інтерв’ю Шендеровича про двох його колег по опозиції викликало настороженість. Дуже вже він бадьоро розписував чесноти цих персонажів. Але обидва ці діячі давно надавали пояснення своїх позицій із таким серйозним душком все тієї ж путінської системи, що аж сльози з очей. Якщо Ходорковський у момент початку сходження путіна на Олімп був як мінімум рівновеликою фігурою, то Навальний – варіант конструктора «Лего», який спецслужби рф збирають у різних конфігураціях, коли потрібно продемонструвати наявність опозиції. Але вони обоє обурені лише тим, що володимир володимирович, попри свої дрібні габарити, жере так, що вийшов у незаперечні лідери номінації «Ненаситна хліборізка». Стільки, скільки він украв у своєї країни, не робив ніхто, а знамениті марнотрати на кшталт імператора Нерона виглядають кишеньковими злодіями-невдахами в порівнянні з нацлідером. І, крім того, путін створив ближнє оточення, яке допущене до дикого годівлі за принципом особистих зв’язків. Ні розумом, ні завзяттям ніхто не може отримати місце в цьому раю. Там тільки ті, хто разом із путіним тягав контрабас, віджимав майно і розподіляв оптові партії кокаїну. Вони там зв’язані мертвою хваткою, і до цього кола не потрапляють чужинці. Ось громадянин Ходорковський намагався пробити цю стіну і зробив собі нерви. Тож у нього немає і не було жодних намірів щось міняти кардинально. Він просто хотів отримати перший ряд біля корита і, якщо карта ляже – відтіснити путінських фаворитів.
Як наслідок, уся російська «опозиція» спить і бачить себе замість путіних, сечиних, міллерів, роттенбергів та інших діячів, які на круг розпиляли набагато більше трильйона доларів за десять років. Особливих відмінностей там немає, і вони обов’язково ламаються на європейських цінностях, правах людини та іншому. Вони можуть гарно міркувати на цю тему, але в душі – образа за те, що вони не при владі. Лакмусовий папірець – Україна. Як кажуть класики і наші сучасники, які демонструють мудрість, там ліберали та опозиція закінчуються на питанні України. Ходорковський з Навальним зламалися давно, а тепер зламався і Шендерович.
Його прогин – найбільш прикрий. Саме на людей мистецтва в найкритичніші моменти долі держави лягає роль блазнів, що кажуть дуже неприємні речі, які не заведено помічати. Вони повинні писати «Герніку» або «Прощавай, зброє», вони повинні робити боляче суспільству, щоб воно прокинулось і побачило, на що перетворилося і чого накоїло.
Що стосується цього літака, то хоча б хтось мав сказати своїм співвітчизникам: люди, нас почали ненавидіти, ми щось робимо неправильно, і треба щось міняти терміново, бо ненависть стає лютою, а інші, з ким немає війни, дедалі більше зневажають. Саме такою повинна бути реакція. А якби він прийняв роль блазня, знайшов би, як донести до своїх співгромадян, що будь-який російський, а тим більше – військовий літак, збитий чи впалий, уже не буде трагедією як мінімум. Він повинен був витягнути росіян на розмову про те, що вони аж надто раділи чужим збитим та розбитим літакам і насолоджувалися терактами, що забирали десятки життів. Він мав не нас навчати життя, бо у нас ці трагедії – щодня, і несуть нам їхні росіяни, а своїх співгромадян. Він повинен був навести, скільки росіяни вбили за рік, за два, за десять, за двадцять років. Просто заокруглив би цю цифру і сказав, що кількість перейшла в якість і що це буде тільки посилюватися, а навіть якщо вдасться просто зараз докласти зусиль і зупинити всі ці вбивства, ще десятиліття доведеться загладжувати провину. І ці десятиліття кожен літак або ракета, які впали, корабель, що потонув, або будинок, який вибухнув, затоплене місто чи село будуть розглядатися не інакше як загальні втрати противника.
Якщо ж він цього не робить і ще виставив нам такий закид, то з цього випливають два висновки. Перший – Віктор розпочав своє перетворення на Швондеровича. Другий – росія вже майже повністю перетворилася на те, чим вона є, і простіше не робити жодних винятків, ніж робити і вкотре розчаровуватися.