Автор: anti-colorados
І тут постає питання про відповідальність за те, що ворог вкотре і так дешево розвів лохів при владі. Адже аргумент з обміном полоненими був найціннішим, проти якого не працюють жодні аргументи, але якщо обмін не відбувся, то хтось має вийти і сказати: «Я – ідіот, мене розвели як лоха…» Чи ні? Але це так виглядає фактичний бік справи, а формально він виглядає ще ганебніше, а тим більше – для дипломованого юриста.
Як ми знаємо, перемир’я прутін вирішував через Тромба, і все це було без якихось офіційних слідів. Тобто у них там свої рольові ігри, які нас взагалі не стосуються, і якщо Тромб справді просив про це, то що натомість? А нічого! Ті 400 мільйонів доларів останньої допомоги, які начебто розблокували, досі нікуди не пішли і залишаються на місці просто в нерозблокованому вигляді. І виходить, що за парад у прутіна немає взагалі жодних зобов’язань саме перед Україною, а ось найвеличніший запиляв указ, із яким публіка носилася, як Бобик з грілкою.
Ось це – чистої води стендап, який легко прирівнюється до відомого номера з грою на роялі. Тобто від прутіна – жодного паперу чи навіть усних промов, а тут бах – указ. Але це – не все. Адже в цьому указі йшлося виключно про координати червоної площі, а в ці дні не завдавали ні довгих, ні середніх ударів, від яких королю щурів стало погано. Жодного палаючого НПЗ чи чогось такого. Тобто заборона стріляти виявилася навіть ширшою, ніж це було написано в тому самому ганебному указі, і ось це стало спусковим механізмом того, що ми спостерігаємо просто зараз.
Як було сказано вище, один із моментів, який змушує ворога просити про припинення вогню чи перемир’я, – це коли чобіт противника затишно влаштувався на його горлі й починає душити. І ось в останні тижні відбувалося саме це. Окрім пафосних подій на кшталт атак на порти чи нафтобази, відбувався не менш масштабний процес – вирізання логістики ворога ударами мідл-страйк. Це не менш важка ситуація для ворога, ніж епопея з тими ж НПЗ, просто в іншій галузі. Ворог почав зазнавати втрат у матеріальній частині вже не на полі бою і не під час бійки, а під час логістичних операцій завантаження, розвантаження, перевезення.
Це – вкрай важливий момент, бо місця виробництва матеріальної частини або на бойових позиціях її будуть ховати і прикривати, але саме під час переміщення зробити це рішуче неможливо, а особливо коли йдеться про великі партії зброї чи боєприпасів. І тут виникає розуміння того, що для організації вкрай масштабної операції, яка, очевидно, розгортається на наших очах, треба було перемістити незвично багато дронів, ракет тощо так, щоб не потрапити під удари наших дронів. А ми не раз бачили у зведеннях повідомлення про те, що було атаковано місця зберігання тих самих дронів або «військовий ешелон» без зазначення вмісту, – це воно і є.
Ворог змушений дробити партії зброї на невеликі частини, щоб не втратити все й одразу. Мало того, могли постраждати ті самі авіабази в момент спорядження літаків ракетами. Але красень вирішив дати ворогові все це зробити без небезпек того, що прилетить у найбільш невідповідний момент. А маса спостерігачів одразу відзначила незвичну активність у місцях, звідки здійснюються запуски «Шахедів» і на тій самій авіабазі «Енгельс-2», куди злетілися бомбардувальники для спорядження крилатими ракетами. Ще раз: усе це було чудово видно, але вдарити не можна було через хитрий указ.
(Далі буде)