Автор — Тимур Литовченко
В бутність мою головним редактором журналу «РоботодавецЬ», я випадково натрапив на одного тямущого консультанта в царині HR (або як казали раніше — в царині кадрів), який погодився на передрук його матеріалів у нашому часописі. Отак і з’явилася на шпальтах журналу постійна рубрика, де висвітлювалися різноманітні проблеми роботи кадрової служби. Одним із таких секретів хотів би поділитися сьогодні з завсідниками «Лінії Оборони».
Консультант дуже рекомендував HR-менеджерам робити ставку на продуктивних працівників. Що малося на увазі?.. В ході співбесіди з кандидатами на ту чи іншу посаду, кадровикам рекомендувалося тим чи іншим чином задати наступне запитання: «Який продукт ви виробляєте? За що вам платять зарплатню?» — і в залежності від відповіді на таке запитання (явне або замасковане) віднести кандидатів на посаду до однієї з трьох категорій.
- Працівник-заслуга. Частина кандидатів загалом не розуміє, про що йдеться. Зрештою, вони відповідають приблизно наступне: «Я — заслужений працівник. Передовик, орденоносець і герой. Раніше я обіймав таку-то посаду й отримував таку-то зарплатню». Такі працівники не є продуктивними, вони і надалі вимагатимуть, щоб їм платили зарплатню за минулі заслуги на минулій посаді. Для компанії в умовах ринку це — найгірший баласт.
- Працівник-процес. Інші кандидати відповідають, що отримують зарплатню за те, що керують підлеглими, що видають дуже цінні вказівки і т.ін. в цьому ж роді. Такі працівники також не є продуктивними, бо хоча вони бачать сам виробничий процес і здатні його контролювати — проте не бачать кінцевої мети діяльності як своєї, так і компанії в цілому. Вони націлені не на результат, а на процес, отож можуть розвивати бурхливу діяльність… заради самої лише бурхливої діяльності! Тому здатні завести компанію на манівці.
- Продуктивний працівник. Відмінність цієї категорії працівників у тому, що вони знають і розуміють, який конкретний продукт виробляють безпосередньо вони самі, а також їхня компанія в цілому. В умовах ринкової економіки, саме ця категорія найманих працівників, націлена на виробництво конкретного продукту, є найціннішою. Саме на них HR-менеджери мають робити ставку, добираючи кадри.
Між іншим, якщо під цим кутом поглянути на моє бачення підсумків 2020 року, то легко переконатися, що я — чоловік продуктивний. Адже я не просто перелічив, що вдалося чи не вдалося зробити торік, а відзвітував, скільки матеріалів для «ЛО» написав (до того ж, окремо наголосив на матеріалах концептуальних). Плюс відзвітував за конкретний обсяг літературної роботи, здійсненої торік. Себто, я позиціоную себе як письменника, журналіста і блогера — то ось вам мої продукти діяльності (тексти) за 2020 рік.
А от якщо поглянути під цим кутом на новорічне привітання нашого теперішнього… кгм-м-м… президента!.. То можна зробити ціле відкриття.
Точніше, відкриття я для себе зробив — просто писати про нього не хотів. Однак ось буквально сьогодні — вже 3 січня наштовхнувся на черговий аналіз того відосика, що видали за новорічне привітання. Ну так, ясна річ: неділя настала, наш «мудрий нарід»™ витягнув опухлу мармизу з миски салату олів’є й пішов теревенити про те, що сказано було, а що ні… Та якщо поглянути на новорічне звернення президента Зеленського, стане очевидним:
Це — нова категорія найманих працівників: працівник-уклоніст!
Ну-у-у, як нова, себто?.. А сумнозвісний Льоня Голубков як же ж?! Пам’ятаєте ту знамениту рекламу АО «МММ»?!
«Халявщик ти, Льоня!»
А уклоніст — це той самий халявщик. Зеленський же, по суті, від новорічного привітання дуже вдало ухилився, фактично сховавшись за двома категоріями людей:
- по-перше, за будівельниками (які проклали дороги, збудували Охмадит…), за родичами вояків і полонених та за спортсменами;
- по-друге, за дітьми (тут він загалом перегнув палицю).
До речі, чому палицю перегнув?.. Бо так, він попереджав колись: «Тепер ми всі — президенти». Сказав? Отож і підставив замість себе інших. Але ж діти не є повнолітніми, а тому не можуть нести громадянську відповідальність за свою позицію, як це роблять дорослі. Хоча… дуже прикметно, що один з підставлених Зеленським під об’єктив камери хлопчиків побажав, щоб кожному українцеві купили собаку. Ага, ага… так-так… Наскільки можна пригадати, хтось вже радив українцям розплачуватися собаками за спожитий природний газ — то що, тарифи на «блакитне паливо» зростуть ще більше, от тоді подаровані собаки і згодяться?! Не надто веселий натяк! Краще б корабельні сосни в кадр виставили…
Єдиний правомірний момент, який можна бачити в тому привітанні — це мерехтіння кадрів Зеленського разом з іншими державними лідерами: з Меркель, з Макроном… Трамп і Байден туди ж… Адже дипломатія — це таки дійсно президентська парафія. Щоправда, якби під об’єктивом сиділи не діточки, а дорослі, вони могли б запитати: а що там чути з допомогою Трумпурумпу в його зусиллях підкопатися «під конкурента на посаду» з боку сина останнього?.. Але це питання — аж ніяк не дитяче! Тому і в цьому пункті Зеленський — фактично, ухилився від відповіді.
Знов-таки: уклоніст!..
Останній важливий момент привітання — це «мрії» про український Донбас і український Крим. Оскільки Зеленський не прозвітував, що конкретно зроблено для повернення цих територій з лап російських окупантів до складу України, то це — еволюція у бік… працівника-процесу! Дійсно, намагатися повернути окуповані території можна і зараз, і в наступному році, і в більш віддаленому майбутньому… Це процес із фіналом, відкладеним на невизначений термін. Теоретично — на нескінченність…
Таким чином, хоча в царині HR Зеленський таки спромігся на новацію, обрання його на цю посаду — це надто очевидна помилка «мудрого наріду»™: адже, нагадаю, ставку варто робити на продуктивного «слугу народу», а ніяк не на явного уклоніста чи на неявного «процесуальника».