Автор — Тимур Литовченко
Поза сумнівом, спроба трампістського путчу в Сполучених Штатах — тема вкрай цікава і неоціненно важлива для світової історії. Разом з тим, спробую трохи відволіктися від цієї теми на матеріал, пов’язаний не тільки із США, але також з Україною та РФ.
І справді, починалося все на українських теренах. Колись дуже-дуже давно було собі в Києві єврейське подружжя: чоловіка звали Самуїлом Масловим, дружину — Розою Шиловською. Не станемо зупинятися на причинах, через які подружжя емігрувало до Сполучених Штатів Америки. До певної міри важливо лише, що в сімействі Маслових народилося семеро дітей, старшого з яких назвали Абрагамом. На новій — заокеанській батьківщині його ім’я так і писалося: Abraham Harold Maslow. Але читалося на американський манер вже трохи по-іншому — «Маслоу».
Середню освіту нащадок емігрантів здобув у безкоштовних нью-йоркських школах. Далі, за порадою батька, вступив до юридичного коледжу — однак не закінчив навіть першого курсу через втрату будь-якого інтересу до юриспруденції. Втім, це аж ніяк не означало, що хлопець зовсім байдужий до освіти: адже за деякий час Абрагам Маслоу вступив до Медісонського університету (штат Вісконсин), де в 1930 році став бакалавром, в 1931 році — магістром, а в 1934 році — доктором психології.
А далі історія дещо заплутується. В 1943 році, досліджуючи різноманітні фактори, що впливають на людську поведінку, Абрагам Маслоу розбив їх на п’ять категорій, які розташував у вигляді певної ієрархії:
- потреби визнання, самовираження (найвищий рівень)
- потреби в повазі, визнанні
- потреби в приналежності (соціальні)
- потреби безпекові
- потреби фізіологічні (базові)
З іншого боку, знаменитої на весь світ піраміди потреб він не малював ніколи: саме такої — пірамідальної діаграми немає в жодній (!) роботі Абрагама Маслоу. Вперше саме пірамідальна діаграма з’явилася вже після смерті американського психолога — а саме, в німецькомовній літературі 1970-х років. Хоча діаграма саме пірамідальної форми з цілковито незрозумілої причини дістала назву піраміди Маслоу… Інший незрозумілий момент — це поява 7-щаблевої піраміди потреб замість 5-рівневої:
- потреби духовні (найвищий рівень)
- потреби естетичні
- потреби творчі
- потреби в повазі, визнанні
- потреби соціальні
- потреби безпекові
- потреби фізіологічні (базові)
Втім, загальна закономірність полягає в тому, що людина зазвичай прагне задовольнити потреби нижчого рівня й лише коли це стається — переходить до задоволення потреб вищого рівня. Зокрема, лише задовольнивши базові фізіологічні потреби, людина переходить до задоволення потреб безпекових; задовольнивши безпекові потреби — переходить до задоволення потреб соціальних; далі — до задоволення потреб в повазі й визнанні та ін.
Між іншим, саме звідси була виведена т.зв. теорія «золотого мільярду». Справді, можна нібито цілком обґрунтовано припустити, що лише відносно невелика частка людства має можливість задовольнити всі потреби нижчого рівня з тим, щоб перейти до задоволення найвищих — естетичних і духовних потреб… Тоді як решта людства (між іншим — його переважна частина!) буде націлена на задоволення базових потреб (фізіологічних і безпекових).
З іншого боку, сам Абрагам Маслоу попереджав, що доволі-таки велика частка людей (якщо не помиляюсь — близько 30%) діють всупереч наведеній схемі. Себто, вони можуть бути націлені на самовираження (самореалізацію), що називається, «на голодний шлунок» — коли їхні базові потреби задоволені вкрай погано. Хрестоматійним прикладом може бути хоч давньогрецький філософ й аскет Діоген, який нібито жив у діжці (насправді ж — в глиняній посудині-піфосі), хоч давньоіндійські брахмани, які також були байдужі до розкошів, хоч «вічно голодні митці»…
Втім, приблизно так виглядає більш-менш усталена американська теорія, що дуже вдало використовується для мотивування споживацьких настроїв у цивілізованому суспільстві західного зразка. Нам же цікавіше поглянути на євразійські терени, де за допомогою негативної селекції на матеріалі кількох поколінь була успішно видресирувана «новая историческая общность людей — советский народ». Адже на відміну від канонічної піраміди Маслоу, тут була створена своя пародійна піраміда потреб, яку невідомі дотепники назвали пірамідою Совкоу.
–
Отже, працювати над пародійною пірамідою Совкоу почав ще недоброї пам’яті товариш Сталін. Спочатку XIV з’їзд ВКП(б), заслухавши доповідь наркома закордонних справ товариша Чичеріна, проголосив загальний курс на індустріалізацію СРСР. Але поступово сталінська постановка питання гранично загострилася: «Якщо проведемо індустріалізацію за десять років — виграємо змагання у імперіалістів, якщо ж не проведемо — нас зімнуть…»
Таким чином, весь Радянський Союз був переведений в режим т.зв. «обложеної фортеці». З точки зору канонічної піраміди Маслоу, всі без винятку (!!!) потреби від другого рівня й вище були нівельовані та злиті воєдино з заміною їх (потреб) на одну-єдину — священний обов’язок оборони Вітчизни! Так-так, саме на це замикалися всі соціальні потреби, саме найпалкіші оборонці «завоювань Великого Жовтня» вшановувались як Герої Радянського Союзу, на зміцнення Радянської Батьківщини спрямовувалася «творча енергія мас», естетика та духовність радянського люду.
Більш того, керована Сталіним ВКП(б) зробила щось неймовірне, з точки зору канонічної піраміди потреб. Справді, базові фізіологічні потреби залюбки могли бути принесені в жертву вищим — безпековим потребам! Себто, в разі створення якоїсь «екстремальної ситуації» радянським людям пропонувалося затягнути паски і стоїчно переносити «тимчасові складнощі» — аби лишень вистояла «обложена фортеця», звідусіль оточена клятими імперіалістами!!! І все це — заради торжества комунізму в світовому масштабі. Бо комунізм — це і є сяюча вершина розвитку всього людства, до якої вже почав наближатися СРСР… ота сама «обложена фортеця»…
Після того, як під час Великого Голодомору 1932-1933 років із засік Української СРР було вилучено стільки хлібу, що приблизно 7-10 млн українських селян сконало в жахливих муках, стало зрозуміло: з Партією не посперечаєшся, отож на потреби індустріалізації буде пущена така кількість ресурсів, яка для цього потрібна. Саме в жаху перших сталінських п’ятирічок треба шукати витоки віри радянських людей в дивовижні смакові якості хлібу з полови, в чарівну силу ковбаси по 2.20 і «найсмачнішого в світі» радянського пломбіру… До речі, за рецептурою настільки ж капіталістичного, наскільки знамениті «котлети по-київськи» є тими ж таки «деволяйчиками», згадуваними ще в знаменитому романі Булгакова!..
Або ж як там це звучить у Андрія Макаревича в пісні «Маріанна»?..
Нам не сладок бисквит,
Мы горды от мякинного хлеба.
Ни «Клико» ни «Бурбон», —
Спирт «Рояль» разогреет нам кровь.
Вот поэтому мы жрем и жрем эту пресную репу…
И сильнее, и круче амуров любых
Наша горькая злая любовь!..
Таким чином, теперішній керівник Російської Федерації, прізвище якого починається на «Ху-» і завершується на «-йло», насправді не вигадав нічого аж такого нового. Він просто взяв та й сплагіатив сталінське модель «обложеної фортеці», де якісну їжу можуть залюбки чавити бульдозерами, де нарід пишається хлібом з полови та «бояркою» і де на потреби оборони буде витрачено стільки ресурсів, скільки треба. Бо… «мы за ценой не постоим»!..
В світлі сказаного, стає зрозумілою вкрай низька ефективність стратегії цивілізованого Заходу, який намагається завдавати ударів по найнижчому — по базовому фізіологічному рівню потреб російського суспільства. Біда в тім, що перед очима західних стратегів є канонічна піраміда Маслоу, тоді як не теперішній керівний РФ, а ще його кривавий попередник Сталін спорудив був піраміду Совкоу, де стабільність і велич «новой исторической общности людей» — це все, а якась там зневажена їжа — це таки ніщо!..
Отож що може дати послаблення економіки РФ?! Суспільні «верхи» за рахунок пограбування «низів» не знижують свого рівня споживання, а якщо в «низах» помре десяток-другий мільйонів… Кому від цього стане гірше?! Як казав той військовий діяч: «Бабы ишшо нарожают…»
І в завершення теми — буквально пару слів про українське суспільство. Попри те, що у нас також вистачає совків, для яких піраміда Совкоу є блискучим суспільним ідеалом (і які обрали президентом якщо й не кіношну Маріанну, то хоча б місцевого кавеенщика), хочу нагадати, що під час Євромайдану не меншою популярністю, чим синьо-жовтий прапор України, користався прапор Європейського Союзу. Нагадаю й відповідне гасло: «Україна — це Європа!»
З точки зору не совкової, а канонічної піраміди потреб Маслоу, це чітко вказує на 3-4-й рівні піраміди потреб. Дійсно, учасники Революції Гідності потребували визнання України — Європою і прийняття її в якості європейської держави. Отож як не крути, але українське суспільство справді відрізняється від російського. Про вектор нашого подальшого розвитку, який неодмінно змінить «зелений реванш», читачі можуть подумати і помріяти самостійно.