Після падіння Варшави червоні армійці стали просуватися на Захід, і всім стало зрозуміло, що насамперед вони опиняться в Кюстрині, бо через нього і головне – через мости на Одері – пролягає найкоротший шлях на Берлін. Тому зі ставки прийшла вказівка про те, що необхідно перетворити місто на фортецю і триматися до останнього патрона і до останнього захисника.
До цього моменту місто жило своїм життям, хоча лінія фронту і проходила трохи більше ніж за 70 кілометрів від нього. Але 24 січня було віддано наказ про збір місцевого батальйону Volkssturm, що складався з підлітків, старих і не придатних за станом здоров’я до армії чоловіків.
Взагалі-то місто заледве можна було назвати фортецею, бо, крім батальйону Фольксштурму, в місті було розкидано інженерні та артилерійські підрозділи, а також кілька піхотних підрозділів, що складалися зі стажистів або чоловіків, які одужували від ран.
Ось як процес формування оборонних сил міста описано у спогадах:
«В останні дні січня гарнізон Фортеці Кюстрин почав зростати, бо до міста почали прибувати різноманітні невеликі підрозділи. У міру того як накопичувалося більше підрозділів, сили оборони ставали дедалі організованішими під керівництвом командувача оборони генерал-майора Адольфа Регенера.
Було кілька людей із Люфтваффе та зенітних частин, у деяких із них більше не було своїх зенітних гармат. У нас також був батальйон «Айнзац» (карателі, розстрільні команди. – Ред.), що складався здебільшого з туркменів, мусульман, а також переважно війська з Кавказу. Там були Гітлерюгенд, Фольксштурм, кілька угорців і навіть деякі члени Ваффен СС (частини СС, сформовані за межами Рейху. – Ред.).
Деякі чоловіки були людьми, які відстали від своїх частин, були зупинені Kettenhunde (військова поліція) і були змушені служити в гарнізоні. Здавалося, що це поєднання військ мало що може зробити проти росіян, але генерал Регенер, а потім – генерал СС Гайнц Райнфарт наполегливо трудилися, щоб перетворити нас на справжню бойову силу».
Зауважимо, що всі ці чудові заходи, спрямовані на згуртування повної солянки з незрозуміло кого, відбувалися з 25 по 31 січня, коли до міста вийшла перша колона танків, що складалася з 12 машин. Наскільки можна зрозуміти, це була розвідка боєм і спроба зненацька захопити мости, забиті біженцями. Але оборона міста спрацювала, і за спогадами, лише чотири машини більшовиків змогли повернутися на вихідні позиції. Решту було спалено «Панцерфаустами».
У розпорядження оборонців прибуло з десяток важких танків, і на захисні споруди було поставлено кілька веж від танків «Пантера» на додаток до невеликої кількості артилерії.
Що тут важливо зауважити. До початку масованого наступу на місто весь особовий склад займався будівництвом оборонних споруд. Капітан Вюстенхаген писав, що він сам зі своїми людьми працював над створенням фортифікаційних споруд по 14–16 годин на добу, і це свідчить про те, що він не намагався виглядати «іспанським льотчиком», а крім того, це вказувало на майже катастрофічне становище сторони, яка оборонялася.
(Далі буде)
Вежі можуть бути кремлівськими, а от танковими – то лише башти. Будь ласка, українською 🙂
“…Ваффен СС (частини СС, сформовані за межами Рейху. – Ред.)…..” – А “Гроссдойчланд”, “Тотенкомпф”, “Лейбштандарт..” – то що вже не ваффен?
Ваффен, ваффен от тільки знаходилися у різних містах континенту:
1. Дивізія «Гроссдойчланд» (Panzergrenadier-Division Großdeutschland)Місцезнаходження: Східна Пруссія (північ Польщі).Ситуація: Після початку радянського наступу 15 січня, дивізія вела важкі оборонні бої в районі Прашніца та Цеханова, стримуючи 2-й Білоруський фронт. До 30 січня дивізія відступала через північну Польщу під сильним тиском радянських військ.2. 3-тя танкова дивізія СС «Тотенкомпф» (3. SS-Panzer-Division “Totenkopf”)Місцезнаходження: Угорщина, західніше Будапешта (район озера Веленце — Секешфехервар).Ситуація: Дивізія брала участь в операції «Конрад» (Konrad III) — спробах деблокувати оточений Будапешт. Станом на 26 січня 1945 року частини дивізії вийшли до передмістя Валя, але під тиском переважаючих сил Червоної армії були змушені почати ар’єргардні бої та відступати.3. 1-ша танкова дивізія СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» (1. SS-Panzer-Division “Leibstandarte SS Adolf Hitler”)Місцезнаходження: Західний фронт -> перекидання на Східний (Угорщина).Ситуація: На початку січня дивізія завершила участь в Арденнському наступі на Заході, після чого була відведена в глибокий тил для переформування. Наприкінці січня 6-та танкова армія СС (до якої входила дивізія) почала термінове перекидання в Угорщину для участі в боях під Будапештом та Балатоном.
Підсумок на 31 січня 1945:
«Гроссдойчланд»: Східна Пруссія/Польща (оборона).
«Тотенкомпф»: Угорщина (бої під Будапештом).
«Лейбштандарт»: Перекидання з Бельгії до Угорщини.
“Гроссдойчланд” – елітна дивізія вермахту і ніколи не була в СС. Так само як і дивізія “Герман Герінг” (елітна сухопутна дивізія/корпус створена рейхсмаршалом Герінгом у Люфтваффе). “Тотенкомпф” (Мертва голова) – це SS-TV або охорона концтаборів (вертухаї). У Waffen-SS з них сформували 3 танкову дивізію військ СС. Самі Waffen-SS складались власне з частин СС, де вояки були членами організації СС (Лейбштандарт СС Адольф Гітлер), просто солдатами Waffen-SS (10 дивізія СС Фрундсберг, наприклад) або іноземними добровольцями (14 дивізія Waffen-SS “Галичина”). Тому не все, що Ваффен, то СС. А все тому що Гіммлер підгрібав під себе все що можна і ні (поліцію, концтабори, спецзагони, елітні війська, іноземців, фольксдойче). Звісно, під час війни все перемішалось і кадри перетікали в різні підрозділи. Московські історики і західні ліваки звісно цих нюансів не пояснюють і легко маніпулюють приставками Waffen-SS або СС. Особливо, коли треба навалити бруд на українців і знову ритуально пнути німців чи “нацизм”. Хоча зараз москалі вже переплюнули подвиги всіх айнзацгруп СС.
++