Але тут ідеться про французьке видання, і ми наводимо цей приклад навмисно, бо ми вже стільки років живемо вдома, в Україні, але в повністю ворожому інформаційному середовищі, що багато речей уже просто не помічаємо. Військові це називають «замилилося око», коли постійне спостереження однієї й тієї самої місцевості притуплює увагу до дрібних, але важливих деталей. Тоді цю місцевість оглядає свіжий досвідчений боєць і помічає якісь важливі особливості, які залишалися не поміченими. І лише після цього – лента за лентою… Але це – інша історія.
У цьому випадку ми майже повністю наведемо невелике повідомлення названого вище агентства, де йдеться про біженців, яких Туреччина перестала стримувати на кордоні ЄС. Ми цю тему висвітлювали вже не раз, і суть її зводиться до того, що на території Туреччини вже розміщено кілька мільйонів біженців із Сирії, а з початком наступу росіян у районі Ідліба Туреччина постала перед реальною загрозою того, що до трьох з лишком мільйонів біженців може приєднатися ще два-три мільйони.
І цей наступ загрожує повністю зруйнувати плани Туреччини щодо створення місць компактного розселення біженців на території самої Сирії, в зоні деескалації, яку узгоджено з усіма сторонами – учасницями конфлікту, зокрема рф (насамперед) та офіційною владою Асада.
Такий план виглядає логічним і зрозумілим, а головне – він ґрунтується на тих самих простих принципах, які сповідує сам ЄС. Турки вже прийняли певну кількість біженців і не бажають приймати нових. Просто на хвилиночку уявімо, що якщо всі біженці, які тікають від «визволителів», перейдуть на територію Туреччини, то їхня загальна кількість може досягти 10% від усього її населення. Щоб розуміти масштаб цієї загрози, достатньо припустити, що за пару місяців Німеччину поповнять 8,5 мільйона біженців, а Францію – 6,7 мільйона.
От просто цікаво: якби така загроза виникла і за умови того, що в тієї ж Франції немає можливості перерозподілити цих біженців далі, вглиб ЄС, – як би поводився Макрон і взагалі французи? Вони тут із пенсійною реформою влаштували баталії, а якби ще на шию впала така кількість людей, яких треба годувати і хоч якось облаштовувати, то які французькі шансони затягли б у Єлисейському палаці чи в Бундестазі?
Думаю, що якби Макрон чи Меркель погодилися прийняти таку кількість біженців або просто нічого не робити для того, щоб не допустити цієї катастрофи, їх би не лише винесли з їхніх теплих крісел, а лінчували б просто на подвір’ї їхніх чудових урядових комплексів. Причому за право їх страчувати вишикувалася б черга з французів чи німців завдовжки кілометр.
А крім того, самі лідери цих країн прямо і часто говорять про те, що необхідно вживати ефективних заходів, спрямованих на зниження міграційних потоків. Однак такі абстрактні теорії виникають у тому випадку, коли за людьми-біженцями – не бачать просто людей, а ставляться до них, як до абстрактних мас, котрі рухаються впоперек карти. Вони перестають бути живими істотами і стають неприємним явищем, потоком.
Але ж усі ці люди побігли, покинувши свої домівки і майно, не тому, що їм захотілося переселитися в Дюссельдорф чи Реймс, наприклад, а тому, що їхні будинки зазнають бомбардувань, а в багатьох домівки просто знищено, майно розграбовано, а рідних та близьких – убито. Тобто вони намагаються врятуватися і вижити. Це і є імпульс, який зірвав їх із місця.
(Далі буде)