Нічні одкровення (Частина 4)

Він знову злегка вклонився, а господар багаття відповів йому:

– Я вас зрозумів. Мене влаштовує ваша відповідь. Може, хтось ще хоче сказати щось про свою землю?

– Спробую і я. Але, як і мій супутник, прошу не судити мене суворо, якщо не зможу сформулювати свою думку досить чітко. Я можу говорити про те, чим займаюся сам і чим займалися мої предки, але впевнений, що ми робили те, за чим нас упізнають.

Словом, за старих часів з далекого півдня до нас доставляли напій – ось таке вино. У нашій холодній та сирій місцевості воно добре зігрівало, надавало сили й бадьорості. Але коштувало воно дуже дорого. Настільки дорого, що дозволити його собі могли тільки дуже багаті і знатні люди. І тоді якимись манівцями до нас прийшов рецепт виготовлення зігрівального напою. Його можна було готувати без винограду, який у нас не ріс і який мало хто бачив.

Поступово люди знаходили свої рецепти приготування напою, комбінуючи джерела води, вихідну сировину, матеріал ємностей, у яких він витримувався, і врешті-решт вдалося створити настільки вдалий напій, що тепер він цінується в усьому світі, і назва моєї землі асоціюється з назвою напою, а напій є візитівкою моєї землі. До цього мені важко щось додати.

Дивно, але ці промови слухав не тільки господар багаття, а й усі інші, уже не поспішаючи, по ковтку відпиваючи вино і смакуючи їжу маленькими шматочками. Потім розповіли свої історії ще кілька людей, і сама собою стала вимальовуватись картина, що в теплих місцях зі сприятливим кліматом люди чомусь вирощували якусь погань, і навпаки.

А тим часом ніч пролетіла швидко, і за цими розмовами практично ніхто не заснув. І ось уже перед світанком черга дійшла до чоловіка, який явно уникав цих промов, але судячи з того, що всі вже розповіли свої, навіть зовсім неприємні історії, як смаглявий чоловік із Колумбії, то йому нічого не залишалося, як теж розповісти свій варіант. Він щось почав про машинобудування та енергетику, але господар багаття поправив його:

– Ви трохи не зрозуміли. Мені цікаве інше. Ось уявіть, що ви комусь не кажете, звідки ви, але описуєте те, що ви робите, і з цього назву вашої країни дізнаються люди, які ніколи в ній не були і мало що про неї знають.

– Зрозуміло. Ну тоді, єдине, що спадає на думку, – зброя. Ми робимо чудову зброю, вона цінується в усьому світі, і, безумовно, її впізнають скрізь…

– Я переб’ю вас. Бачите, в чому справа. Зброя – це щось таке, за допомогою чого захищають те, що у вас виходить найкраще. Ось у них – напій, у них – їжа, у них – одяг. А зброя – лише прикриття всього цього. Сама по собі вона не має користі.

Схоже на те, що чоловік відчував такий варіант розвитку ситуації, і він зробив те, чого нікому не спадало на думку, – він поставив запитання господареві багаття:

– Так, крім зброї, мені, мабуть, нема чого назвати. Ну, а ви? Що ви робите? Що корисного ви можете запропонувати світові? За якими такими результатами вашої діяльності впізнають вас?

Для його супутників це виявилося цілковитою несподіванкою, а крім того, всі вже були в напівдрімоті і просто не встигли ніяк відреагувати на таку витівку. Але це була явно неприємна нота у всій цій пригоді. Господар багаття встав з усмішкою, яка вгадувалася крізь рослинність на його обличчі вже набагато краще, бо небо вже здорово посвітлішало і обіцяло ось-ось видати з-за обрію сонце.

– Що я виробляю? Думки.

– Які думки?

– Різні. Дуже різні.

Сказав і пішов до лінії прибою. Супутники вже теж підвелися зі своїх місць, ситуація справді обернулася дуже неприємно. Їх зустріли гостинно, нагодували, напоїли, та ще й розмова вийшла шикарною, і все було зіпсовано незрозуміло навіщо просто на рівному місці. Кожен із чоловіків думав про те саме, що ось коли господар багаття повернеться, вони вибачаться за свого невихованого колегу. Але той не зупинився. Вранці, коли нічний бриз не змінився на денний, хвилювання практично не було, і господар багаття пішов просто у воду. Але виявилося, що він у неї не занурюється, а натурально йде по ній, і від його кроків немає кіл по воді.

Усі півтора десятка чоловіків сипонули до лінії прибою, і лише призвідник цього незрозумілого повороту подій залишився стояти на своєму місці з роззявленим ротом. А господар багаття пішов уже досить далеко, але потім зупинився, повільно розвернувся і, спрямувавши свій вказівний палець в останнього свого співрозмовника, голосно, так що це почули всі, мовив:

– То хай щастить. Тобі і твоїй землі! [В оригіналі цю репліку було подано українською мовою. – Прим. перекл.]

Уперше за весь час спілкування з господарем багаття його голос виявився непривітним і зовсім не добрим.