Відблиск від поверхні історії (Частина 3)

Автор: anti-colorados

Після розгрому австрійської армії Наполеон відзначив звитягу Понятовського і розпорядився включити до складу герцогства частину земель, що входили до складу Польщі при Королі. Фактично Наполеон поступово відновлював Польщу, бачачи в ній цінного союзника. Достеменно невідомо, що саме завадило повністю відновити Польщу, хоч така можливість у нього й була. Принаймні, все рухалося в цьому напрямі, але кажуть, що Наполеон все ж таки сподівався на мир з Олександром І, а той був рішучим противником відновлення Польщі. І як завжди буває у тих, хто намагається знайти мир у чиїхось очах, справа закінчується війною.

Так сталося і цього разу: почалася військова кампанія 1812 року, про яку немає сенсу писати докладно, бо загалом усім відомо, як розвивалися події. Нам важливе те, що Понятовський та його 40 тисяч солдатів виступили під прапорами Наполеона і стали V корпусом його армії. І, між іншим, війська Понятовського від душі кришили під Смоленськом і особливо – під Бородіном. І тут ось що цікаве: росіяни зі скрипом, але все ж таки приймають оцінку Бородіна як розгром російської армії, але вони ніколи не заїкаються про те, що дуже великою мірою тоді їх громили поляки. І в москву увійшли як французькі, і польські війська. Зауважимо – не вперше.

Потім армія Наполеона пішла з росії, а Наполеон на якийсь час опинився без роботи, але коли знову став збирати своє військо, Понятовський став одним із перших, хто підняв свою зброю за імператора. А потім була Битва Націй, де Понятовський командував усім правим крилом армії Наполеона і робив це настільки відважно, що одержав від імператора естафету французького маршала. Тобто поляк став маршалом Наполеона, здобувши це визнання на полі бою.

Щоправда, у ролі маршала Понятовський прожив недовго, бо битва схилялася на користь противника, і Наполеон наказав відводити війська за річку Ельстер. Відхід повинен був хтось прикривати, і цей хтось повинен був мати безумовну стійкість і відвагу, бо це була місія без шансів на виживання. Тоді відбулася остання розмова Наполеона та Понятовського. І виглядала вона приблизно так.

– Ви будете захищати південне передмістя (Лейпцига – Ред.)

– Сір, для цього в мене дуже мало людей.

– Ви будете захищати його з тими, хто у вас є.

– Ми залишаємося. Ми готові померти за Вашу Величність.

Словом, Понятовський та його люди виконали свій обов’язок до кінця. Теоретично у них був шанс піти мостом останніми, але міст було зруйновано раніше, і вони залишилися відрізаними від основної армії. Тоді Понятовський звернувся до своїх людей: «Джентльмени, тут ми помремо, але зробимо це з честю». Сам Понятовський та добровольці, які вирішили дати шанс товаришам уплав перебратися на інший берег, кинулися на ворога в останній бій.

Отримавши безліч поранень та стікаючи кров’ю, Понятовський все ж таки встиг скочити на коня й відійти до річки. Але там його сили покинули, і він загинув у вирі. Його тіло знайшли за п’ять днів і з почестями, як великого воїна, поховали. Ті, хто вижив в останньому бою, несли його труну на руках, а Наполеон сказав про нього на прощання: «Понятовський був найблагороднішою людиною, сповненою честі та хоробрості».

Того разу Понятовському не вдалося повернути свободу Польщі, хоча на шляху до цього, хай і під чужими прапорами, він здійснив безліч подвигів і покрив своє ім’я вічною славою. Це не вдалося й генералу Андерсу з його людьми. І знову, вони билися не на своїй землі, а на шляху до Польщі. А найголовніше – вони билися з тим самим ворогом, який відібрав як їхню землю, так і нашу. Ми боролися і боремося за одне й те саме: за свою землю, за свою мову, за свої звичаї, за свою пам’ять.

Так, у нас були і залишаються суперечності та сумні сторінки історії, але всі ті країни і народи, які мають спільний кордон, мають вагони таких сумних історій. З цим нічого не вдієш, але мало хто стикався справді – з екзистенційним злом, яке прагне стерти все чуже собі просто тому, що не має ані коріння, ані історії, ані честі, ані пам’яті. А ми і вони – стикнулися з цим і боремося досі.

Тут можуть бути якісь неточності, але ми зробили цю замальовку для того, щоб побачити відблиск сонця на поверхні води ставка. Зрозуміло, що це не саме світло сонця, але лише його відблиск, але можливо, воно дасть змогу зрозуміти те, що робив і робить ворог і наскільки важливою є боротьба з цим.