Автор: anti-colorados
У мене була можливість поспостерігати за відвідувачами цього місця та подивитися на їхню реакцію. За характерною зовнішністю було видно, що люди прилетіли або з Китаю, або з Південної Кореї, словом – з іншого боку глобуса, і було видно, що люди справді раді з того, що їм це вдалося побачити особисто.
У людини дивно влаштована психіка, коли якісь речі їй зручніше сприймати опосередковано, а не в лоб, але от як досягти потрібної опосередкованості – велике питання. Проте в певних випадках непрямий шлях виявляється більш надійним та результативним, ніж пряма розповідь. Тому ми спробуємо дати ось такий непрямий шлях, у якому цілком можна побачити наше власне відображення.
Тим, хто дочитає весь текст до кінця, напевно, стане зрозуміло, що робить москва з історією будь-якого іншого народу, і головне – навіщо. Ми одразу попереджаємо, що не претендуємо на абсолютну точність усіх викладених фактів, але більша їх частина – відповідає дійсності, і особливо те, що безпосередньо стосується нас і нашого екзистенційного ворога.
Герой нашої повісті Юзеф Понятовський народився 7 травня 1762 року в княжому роді польських вельмож Понятовських. Він був сином фельдмаршала Анджея Понятовського та племінником останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського (Станіслава ІІ). Нам цікава та частина його біографії, коли Річ Посполита вже пережила перший поділ між Пруссією, Австрією та росією і коли Австрія оголосила війну Туреччині у 1788 році. Там Понятовський розпочав свою військову кар’єру та одразу ж показав себе доблесним воїном. Першу свою похвалу він отримав під час битви при Шабаці, де його було вперше поранено.
Подальша доля та військова кар’єра Юзефа Понятовського була пов’язана з боротьбою проти головного ворога – росії. Наступного року війська під командуванням Олександра Суворова розпочали підготовку до військового вторгнення на землі Польщі. Понятовський, з урахуванням його бойового досвіду та походження, отримав звання генерал-майора та був призначений командувачем української дивізії.
У 1791 році, коли почалися активні бойові дії, Понятовський став головнокомандувачем усіх польських військ, що протистояли росіянам. Російські війська мали чотириразову перевагу, проте Понятовському вдалося завдати поразки під Зеленцями та Дубенкою. При цьому росіяни зазнали втрат не менше 3000 осіб. Однак сили були нерівними, і у 1793 році навіть умовне існування польського королівства було ліквідовано.
Через рік у Польщі спалахнуло повстання під проводом Костюшка, і Понятовський приєднався до свого старого товариша по службі. Але повстання зазнало поразки, і військо Суворова влаштувало різанину, знищуючи як залишки підрозділів Костюшка, так і мирне населення, що підвернулося під руку. Тож «звільнення Європи» у 1945 році було не першою різаниною у виконанні росіян. Понятовському вдалося виїхати до Відня, хоча імператриця Катерина, яка вподобала його дядька, короля Станіслава, і мала з ним любовний зв’язок, намагалася схилити його на свій бік і запрошувала обійняти високу посаду в її армії. Але Понятовський не міг пробачити росії загибель його країни та відмовився від будь-яких найсолодших пропозицій.
Усе складалося таким чином, що начебто з Польщею все було скінчено, але тут зійшла зірка Наполеона. Слава про його полководчий талант підтверджувалася розгромом російської армії та її союзників біля Фрідланда. Згідно з умовами Тільзитського миру, територія Польщі потрапила під французьке володіння, і там було проголошено Велике герцогство Варшавське. Понятовський одразу повернувся до Польщі і став там військовим міністром герцога.
Але у 1809 році Австрія відновила військові дії проти Франції. Тепер Понятовський боровся проти австрійців, і це в нього непогано виходило, бо в якийсь момент військових дій війська Понятовського захопили в полон півтори тисячі австрійців із 30 тисяч усіх їхніх військ. Наполеон серйозно поставився до цієї загрози і в ході серії битв розгромив австрійську армію при Ваграмі, де вона зазнала значних втрат.
(Далі буде)