ДВА КОРОТКІ ВІДСТУПИ
За часів строкової служби в совковій армії, під кінець цієї епопеї, у мене склалися досить непогані стосунки з кількома штабними офіцерами, серед яких був «мобіст». У кожному штабі совкової армії, починаючи з батальйону, була мобілізаційна частина, діяльність якої була майже непомітною, але раз на рік (а може, двічі) проводилися мобілізаційні навчання. Цей захід зовсім не пафосний, і про нього взагалі мало хто знає.
Сенс заходу полягав у тому, що на базі батальйону у воєнний час повинен був розгорнутися полк, на базі полку – дивізія, і так далі. А для цього розгортання потрібно було створити відповідні умови. Судячи з усього, сам штатний батальйон у разі війни відразу йшов у бій, а мобілізаційна частина і невелика кількість солдатів і офіцерів – розгортали наметове містечко десь у лісі для того, щоб воно було готове приймати резервістів і забезпечувати їх усім необхідним для формування другого ешелону військ.
І ось завдяки досить нормальним стосункам я був присутній на вечірніх посиденьках офіцерів, де за «шнапсом» міркували про різні речі і, зокрема, про можливу війну. Тоді був Афганістан, і буквально щойно закінчилися наймасштабніші в історії Варшавського договору навчання «Захід-81», які насправді були етапом підготовки до війни. Там залишилося тільки отримати наказ, і всі ці «навчання» пішли б у Фульдський коридор.
Словом, обговорювали цю тему, і розмова плавно перейшла на те, що перший і найпотужніший удар має виконувати кадрова армія. А вона якраз складалася із солдатів строкової служби. Звідси випливає, що весь тягар першого удару перекладався на особовий склад віком від 18 до 20+ років. При цьому мобіст говорив, що втрати будуть більшими, але й ефект буде максимальним, бо за мобілізаційними мірками ця вікова категорія є найбільш боєздатною.
Розмова ця була не рекламною і не повчальною, а просто «за життя», і при цьому вони по-доброму приколювалися з мене і кодувальника, теж солдата строкової служби, що, мовляв, у разі війни ви опинитеся в перших рядах і можете цим пишатися. Зрозуміло, що особисто я не бачив жодних мобілізаційних планів батальйону чи чогось подібного, але те, що доводилося робити на навчаннях, давало уявлення про те, як воно виглядатиме в разі війни. І головним був висновок про те, що поки строковики воюють, резервісти зможуть відмобілізуватися і сформувати наступний ешелон військ вторгнення. Оборона не розглядалася в принципі.
Другий відступ – свіжий, і, напевно, всі знають, про що йдеться. У той момент, коли вирішувалося питання про призначення нового глави ОПи, тоді ще голова ГУР Буданов дав розлоге інтерв’ю, в якому він сказав, що мобілізацію було провалено дурними діями держави, і тепер це стало вкрай болючою темою. Потім виявилося, що він став головою офісу, і очікувалося, що питання мобілізації отримає якесь інше прочитання і повернеться у притомне русло. Але поки що цього явно не сталося, і особисто мені невідомо про те, що будуть якісь законодавчі зміни, які стосуються цієї теми.
(Далі буде)
мобілізацію та мобпідготовку держави, ніхто, ще до 2014 року, а тим більше з 2019 року, з осіб в Урядовому кварталі не сприйняв і не знав, від неї відмахуватися УСІ державні секретарі та міністри з Урядів, бо вона відкатів не давала, а кримінальна відповідальність зав саботаж, була так собі!!!! Кучма з литвином і піскун, це засвідчать!!