Маленькі історії (Частина 2)

ВІДРИЖКА «РУССКОГО МІРА»

З подачі прутіна в курнику закріпився вираз «традиційні цінності», хоча ніхто не може сказати напевне, в чому саме вони полягають. Воно, звісно, придумати можна що завгодно, і якщо їх послухати, то всі вони добрі й наївні, от тільки люблять вони вбивати, катувати і мучити, і якщо уважно придивитися до того, кого вважають виразниками «русскості», то жодних сумнівів не залишиться. Воно й зрозуміло, адже коли йдеться про традиції, то насамперед пригадуються якісь історичні персонажі, введені в їхній пантеон слави. І щойно подивишся на цей набір персонажів, то одразу зрозумієш, що там у них за традиції та цінності.

Просто зараз там відроджується кумедна традиція встановлювати пам’ятники товаришеві Сталіну – живодеру і кату. А от пам’ятники його холую Жукову – живодеру і кату – ніхто навіть не прибирав. Не прибирали пам’ятників і товаришу Леніну – кровожерному вовкулаці, чи цареві Петру, який, на відміну від попередніх персонажів, особисто підробляв катом. Іноді він це робив заради розваги, а іноді – за прямим призначенням. Голови стрільцям він рубав власноруч, доки не втомився. Словом, це і є їхні традиційні цінності, які вони вшановують цими пам’ятниками.

Але в їхньої історії справді ще глибше коріння, яке взагалі нічого спільного не має з тим, що вони намагаються розповідати, прикриваючись історією Києва. Геродот їх недарма називав андрофагами, і це теж їхні традиційні цінності. Мало того, це настільки глибоко забито в їхній «культурний код», що вилазить у різних місцях. Так, уже є досить багато повідомлень про те, що «визволителі» вживають у їжу своїх молоденьких однополчан. Після цього предмет страви вважається зниклим безвісти, бо від нього нічого не залишається.

Звичайно, такі розповіді можна списати на байки, але в совкові часи втікачі з далеких таборів практикували те саме – досвідчені урки ішли в тайгу разом з одним-двома зеками, яких із самого спочатку призначали на роль ходячого продовольчого складу, і в певний момент їх просто вживали. Здавалося б, усе це не може бути традиційними цінностями, бо відбувається в екстремальних умовах, але ось що сьогодні пише їхня преса:

«Двоє колишніх ув’язнених, які дезертирували з війни з Україною, стали фігурантами справи про жорстоке вбивство 30-річного власника тайської наркофраншизи Михайла Ємельянова… Бізнесмен із Санкт-Петербурга Ємельянов тривалий час жив у Таїланді. 7 січня він вирушив на зустріч до Бангкока і незабаром перестав виходити на зв’язок. Перед цим він попередив родичів про можливу небезпеку та включив передачу геолокації. Останній сигнал було зафіксовано в одному з житлових будинків. 1 лютого на околицях Паттаї правоохоронці Таїланду виявили розчленовані й частково обгорілі останки Ємельянова».

А до цього він якраз і познайомився з каторжанами-втікачами, які зробили з ним таке. Зауважимо: їх помилував цар особисто, своїм указом, і якби вони не втекли, а виконали це в умовній відпустці, а потім повернулися на війну, то, швидше за все, публіку змушували б пишатися такими «героями». Мало того, за погані слова на їхню адресу можна було б ще й строк отримати за «дискредитацію», а це означає, що любителі «расчлененки» якраз і дотримуються традиційних цінностей просто двома руками.

(Далі буде)