Отже, що викликає мої сумніви (може, перебільшені).
1. Ідея нового свята. На мою думку, вшанування жінок у контексті гендерної рівності (і тут я цілком серйозна) треба робити за будь-якої слушної нагоди, а не чекати окремо виділених днів. Але якщо вже дуже треба, то в нашому календарі є принаймні три дні, коли можна не тільки вшановувати, а й вітати і балувати різними гостинчиками, – Міжнародний жіночий день, День матері і День захисників і захисниць (до речі, в цитованому авторами проєкту чинному КЗпП він припадає на 14, а не на 1 жовтня).
2. Запропонована дата свята. На мою думку, вона стоїть в одному ряду з Днем є*нання (цитую шановного Anti-Colorados). І навіть 24 лютого в календарі вказано як День національної молитви. Чомусь складається враження, що тут перед нами – підміна змісту і перемикання уваги. Народним депутатам, які на той час були при владі практично чотири роки, чомусь закортіло за десять днів до перших роковин широкомасштабного вторгнення поставити свято на 25 лютого. Чому б ні? А тепер моделюємо ситуацію. Квіти і подарунок українській жінці треба купити? Авжеж. І от 24 лютого чоловіки, замість вшанування своїх побратимів, рідних і так далі, замість обговорення причин того, що сталося і хто в цьому винен, шукають квіти, парфуми, вітання в Мережі. І те саме, до речі, роблять учителі: замість обговорення трагедії 24 лютого вони влаштовують презентації та інші заходи про українських жінок.
3. Зміст свята. 25 лютого (до речі, 155 років тому) народилася Леся Українка. Відповідно, з тюльпанів і свята весни акценти у привітаннях жінок зміщуються на мудрість, життєву силу, нескореність тощо. Так, це все – про Лесю. Але таким чином постать неймовірно цікавої, освіченої та сильної жінки зводиться до трьох-чотирьох рис, які зрештою зроблять з неї осяйний пам’ятник, як це сталося з Тарасом Шевченком, і якби не Майдани та війна, то ніхто б не читав далі хрестоматійно відомих рядків і не сприймав би його як генія і справді українського пророка.
4. Статус свята. Тут є кілька аспектів. По-перше, свято офіційно ще не затверджено, але запрошую охочих переглянути його описи в Мережі і вловити прагнення показати його як «історичне», «традицію» і так далі. Святу нарощують корені, обґрунтування, щоб що?
Другий аспект. У висновку комітету з питань бюджету сказано, що реалізація закону «не має прямого впливу на показники бюджетів (оскільки реалізація його положень може бути забезпечена за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті та місцевих бюджетах)». Але ж бюджетні кошти – це не єдині гроші у країні. Через те що ці зміни вносяться до статті про святкові неробочі дні, роботодавцям треба буде вирішувати питання не тільки з графіком роботи їхніх працівників, а й належною оплатою праці за тарифом святкового неробочого дня.
І ще одне. Воєнний стан – це, зокрема, про скасування неробочого статусу святкових днів, питання безпеки щодо проведення масових заходів або заходів з відомою локацією (наприклад, пам’ятником Лесі Українці), – це сюди не стосується? Як кажуть у Мережі, «не чує баба».
5. «Антураж» свята. Як його святкувати? Та хто як може. Зате 8 Березня, визнане як Міжнародний жіночий день з конкретними гаслами рівності та боротьби за права жінок, запропоновано скасувати. Крім того, вчора у Мережі на різних інформаційних сайтах ілюстраціями були зображення молодої жінки – натуральні фотографії або результати фотошопу чи фантазії штучного інтелекту. А безутішні матері та вдови? А скалічені війною захисниці? А дівчатка, що цілують портрет тата на алеї пам’яті в центрі міста? Їхні фото можна використовувати? Ось вам перший-ліпший знімок бабусі з Мережі, радісні очі якої свідчать про те, що вона здійснила мрію – передала смаколики внукові та його побратимам на фронт. Дуже літня сільська жінка у традиційних двох хустках, уже без зубів, і це ще не видно її рук, понівечених роботою в колгоспі, – її треба вшановувати чи вона не підходить під загальну ідею?
Отакі суперечливі міркування щодо цього свята. Стежмо за пленарними засіданнями цієї сесії Верховної Ради, може бути цікаво.
Дуже слушне зауваження,за ціей Радой треба пильно наглядати,бо порозбігаються із награбованим по закордонам,а нам залишать “День Президента” та “Свято мами-Рими!”
і дуже влучно перед Вашою статтею, йде стаття “Як сховати ганьбу”.
Дуже вчасна ініціатива, приблизно як замінити копійки шагами, аби перемкнути увагу з потужної незламності.
Нинішня ВР нагадує кодло ідіотів, які займаються усім, крім того, чим треба займатися. Приймають ідіотський бюджет, а бонусом, без консультацій з громадськими організаціями, перекроюють свята. Одним словом, дай дурню скляний хер, так не тільки розіб’є, а ще й руки поріже. Зараз є маса питань, які підлягають терміновому рішенню, і до чого тут тупе перенесення та перейменування свят, у яких зелена кодла ні вуха, ні рила?
Це з тогож ряду, що і “свято зеленського” напередодні вторгненя.
Якщо згадати про походження свята 8 березня і хто очолював цей рух, то краще без нього
Чоловікам – так, краще без свята 8 березня. Це день боротьби жінок за рівну з чоловіками зп за таку саму роботу. Що може бути простіше? Наразі різниця десь 30%.
Просто цей день спростили, перетворивши на свято мімози і слюней.
.
“А любоффь русскіє прідумалі, штоби дєнєх нє платіть”(с)
Дякую Вам за Ваші запитання. І, до речі, Ваші статті читаються, вони цікаво пізнавальні. Проте, мало хто може написати слушні коментарі. Тож, прийміть сердечне дякую за Вашу кропітку роботу і розширення наших горизонтів. Дякую! 🤍Стосовно свят – у мене взагалі складається враження, що ця недолуга метушня навколо них швидше шкодить… Це, десь із розряду “примусьте дурня Богові молитися” … Користі – ні собі, ні людям.
Свят має бути багато різних: заглянув у святці, вибрав яке до вподоби, і святкуєш. Всі свята можна святкувати після роботи або у вихідні (не у всіх тижневий графік роботи). А з тих одинадцяти неробочих святкових днів можна зробити “довгий вихідний”, щоб баланс робочого часу не порушувати. І всі спекуляції щодо травневих-жовтневих свят закінчаться. А “майскіє шашличкі” зєлєнськаго я запам’ятаю довіку.
А чому б не започаткувати “День державного зрадника” 25 січня?
Егеж. З гірляндами в вигляді ешафотних вузлів на ліхтарях і шашликами з кров’ю…