П’ятий рік (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Від редакції

Сьогодні почався п’ятий рік широкомасштабної фази війни з оскаженілою бензоколонкою, і ми плануємо весь день присвятити цій темі і влаштовуємо щось на зразок марафону, але розбитого на блоки, присвячені заголовній темі. Вони не будуть витікати один з одного, і тому кожен може читати і писати свої коментарі так, як йому буде зручно.

ПРОЛОГ

Ті, хто сьогодні їхав на роботу через центр Києва, бачили те стійбище, яке утворилося через перекриті центральні вулиці. Це й не дивно, бо в день четвертої річниці війни до нас приїхали високі гості з різних адекватних країн. Так, згідно з офіційними даними, до Києва прибули президент Євроради, лідери Хорватії, Естонії, Латвії, Ісландії, Фінляндії, Данії, Швеції та Норвегії. Ще низку країн та організацій представлено на іншому рівні. Особливо слід зазначити, що до четвертої річниці широкомасштабної війни з росією Угорщина та Словаччина не надіслали навіть когось із третього дивізіону їхніх політичних команд, натомість заявили про припинення постачання в Україну дизеля та аварійного постачання електроенергії.

Мабуть, пропутінські діячі не врахували уроків свого сюзерена, який одного разу теж вирішив припинити постачання газу, а тепер його газовидобувна складова економіки знаходиться в глибокій ср*ці, а нафту він уже не знає, кому б продати. А все тому, що неосвічені організми, виживаючи з розуму, забули основний принцип ринку – «святе місце порожнім не буває». Грюкнути дверима й піти з якоїсь частини ринку можна, але її займе хтось інший. Але там, де ти грюкнув дверима, тебе більше не сприйматимуть як притомного постачальника. Тож можна похлопати дверима і прохлопати все, що можна.

Що стосується Орбана, то він навіть із власної діяльності не зміг засвоїти уроків. Свого часу він облив сусідню Хорватію помиями і звинуватив її в тому, що та викручує руки через нафтопровід «Адрія». Тоді хорвати висловили «фе» сусідам і викрили у відвертій брехні. А зробив це Орбан лише для того, щоб пояснити Єврокомісії, чому він не скорочує постачання нафти з курника, а збільшує. У такий спосіб він намагався довести безальтернативність російської нафти.

І ось тепер, коли нафтопровід «Дружба» злегка вийшов із чату, постало питання про реальні альтернативні постачання, і Орбан став улещувати Хорватію, щоб та пропустила російську танкерну нафту через свій морський термінал і той самий нафтопровід «Адрія». Хорвати ж, чудово пам’ятаючи запах орбанських помиїв, заявили про те, що, безумовно, допоможуть Угорщині отримати потрібні обсяги нафти, тільки не російської, бо та – під санкціями. Будь-яку іншу – скільки завгодно. Не в ту криницю Вітя плював. Те ж саме з дизелем та електроенергією. Воно, звісно, можна розчепірювати пальці, але навіть у прутіна це виходить так, що потім стає дуже боляче при наповненні таємних валіз. Ось такий контраст ранку 24 лютого 2026 року – четвертої річниці початку широкомасштабного вторгнення.

(Далі буде)