Уперше опубліковано: 20.02.2020
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2020 року)
Учора проти ночі я написав жорстку, а може, навіть – жорстоку казку [«Казка для дорослих». – Прим. перекл.]. Маю надію, що вона потрапить на очі тому, з кого списано головного героя. А можливо, одного разу йому це хтось прочитає. Як казку. Але це – проти ночі. А зараз – зовсім інше.
Із серії «До кави»
Чим більше років залишається за кормою, тим більше переконуюся в користі одного дуже простого прийому, а саме – називати речі своїми іменами. Нехай не завжди, бо ми відучені від цього совковою та постсовковою ментальною інерцією, але в якісь критичні моменти це робити необхідно хоча б для того, щоб у власній голові все стало на місце. В такому разі можна уникнути хибних висновків, а значить – виграти час, зберегти сили та виявитися готовим до бою.
Нам це треба вміти робити хоча б тому, що противник докладає серйозних зусиль у протилежному напрямі. Просто згадаймо, як ворожа агентура намагалася знищити істинний сенс слова «Майдан». Пам’ятаєте «Майдан 2,5; 3.0» і так далі? Хто тільки не намагався його виваляти у бруді: і Юля, і Міша, і Сьома, і чорт його знає хто ще. До речі, пам’ятаєте, як Єгорка Зімін ганьбив прапор України, постійно загортаючись у нього?
Усе це робилося навмисно, підтримувалося прикупленою пресою і, між іншим, коштувало чималих грошей, але мало успіх лише в період максимального докладання зусиль. Так само дискредитувалося і слово «народ». Згадайте, що спрацювала імунна реакція здорової частини суспільства, і вимову саме негативного сенсу цього слова було зрушено в бік «наріт».
Між іншим, цей феномен залишився поза увагою спостерігачів, адже це перша така спонтанна реакція захисту нашого суспільства. Такого не сталося зі словом «Майдан» чи «патріот», наприклад, а тут – чітко спрацювало, і до слова «народ» липке російське ла*но не дуже й прилипло.
І ось я хочу звернути увагу на те, що тепер мається на увазі під словом «народ України». Насправді в межах нашої країни мешкає населення України. Народ – це чіткіше поняття, яке включає любов до своєї землі, до своєї історії, культури і зрозуміло – мови, до свого пантеону героїв і так далі. Це ті люди, які все це відчувають частиною самих себе і готові за це боротися, жертвувати багатьом і часто – своїм життям. Ось це і є народ, а решта – населення або той самий «наріт».
Так от, на противагу вчорашній казці для дорослих сьогодні хотів би сказати кілька слів моєму народу у викладеному вище розумінні цього слова.
Народе, озирнися: за минулі п’ять років ти справді став народом! Адже люди, що складають тебе, родом з усіх куточків України і навіть з окупованої її частини Донбасу та Криму. Ти відчув себе народом, і зараз відбувається дуже важливий процес, якого, можливо, з нашим народом не відбувалося.
Нині ми не маємо яскраво вираженого Гетьмана. Ні, Порох, звісно, нікуди не подівся, але зараз він – без булави. А що в нас зазвичай траплялося з народом, коли Гетьман опинявся без булави і тим більше – коли при владі опинялося населення? Правильно! Оберти скидалися, всі розходилися по своїх кутках і затихали.
(Далі буде)