Нічна історія (Частина 2)

Начебто тему було вичерпано, але одного з зеків явно розпирало.

– Великодушно вибачте мене за цікавість. Я знаю, що ставити запитання про те, за що сидиш, – не за поняттями, та й воно мені ні до чого, але щоразу, коли на перекличку називають ваше ім’я та прізвище, мене мучить цікавість з приводу цієї дивної комбінації.

– І що ж вас так цікавить?

– Звольте бачити, сидів я в різних в’язницях від Мексики до Таїланду і наслухався різних імен, але щоб почути Василь Алібабаєвич Нельсон – це виявилося за межами моєї дуже буйної фантазії. Вперше за довгі роки мене цікавить, уже не гнівайтеся, колего…

– То що ж для вас дивне?

– Ну, ім’я – мені зрозуміло. Вася – він і в Африці Вася, а от Алібабаєвич – це як? Ну, гаразд, цьому також можна знайти якесь пояснення, але Нельсон… Це вже перебір навіть для мене.

– Пане, даремно ви так легко відгукуєтесь про моє ім’я…

– Боже борони, колего! Жодної легкості, просто воно мені зрозуміле.

– Сумніваюся. Ім’я Василь походить від Базилій, а ще раніше – Басилевс. Так у Стародавній Греції називали царя, а ще раніше, коли царів не було, так називали старійшину або вождя. Тож ім’я тут є основним, ну, а по батькові – інша справа. Батечко мій був ще той діяч і змінив стільки імен, що всі їх і не згадаєш. Я просто народився тоді, коли він носив ім’я Алібаба, саме так, а не Алі Баба. Чому так – він і сам не пам’ятає, я його про це питав. Тепер у нього інше ім’я.

– А прізвище? Воно начебто не дуже ліпиться ні до імені, ні до по батькові, чи я помиляюся?

– А от прізвище він давно не змінював – відтоді, як він у Лондоні працював лордом.

– Тобто як працював лордом? Там начебто якось інакше титули присвоюються?

– Ось! Ви влучили якраз в точку. У мене з батечком, що називається – не склалося. Він був прихильником шикарних, помпезних схем, а мене у 12 років уже прийняли з першим гаманцем, який я потягнув у дамочки-роззяви. Зауважте: вже тоді я оцінив, що сам гаманець ручної роботи коштує стільки, скільки в нього ніколи не поміститься грошей у будь-якій валюті. Ось тоді ми з батечком і розійшлися в різні боки. А лордом він саме працював. У нього офіс був недалеко від Букінгемського палацу і шикарна вивіска «Лорд і сини», а трохи нижче – «експерт із родоводу».

– То лордом він не був?

– У певному сенсі – був. Його знали як лорда і до нього зверталися по допомогу встановити родовід до знаменитих фамілій титулованих осіб. Умів батечко зачарувати клієнта і засунути йому таке, що залишки волосся навіть перуки зривали з місця. У результаті він видавав документи на титули баронів, графів і царів. Не англійських, звісно! Боже борони. Його лавочку прикрили б просто в один момент, а от зарубіжних – скільки завгодно. В нього навіть офіційна ліцензія на цей вид діяльності була.

– Оце я розумію – розмах. Мабуть, грошей він збивав за це не соромлячись?

– Та вже будьте певні. Батечко мій із соромом розминувся ще в дитинстві.

– То він і аусвайс царя міг виписати?

– Теоретично – міг, але наскільки я знаю, так і не виписав. Принаймні, ми б уже про це знали, та й весь світ – теж.

– А чи не про царя московського ми ведемо мову?

– Про нього самого. Прислав він, значить, гінця для того, щоб дізнатися ціну за документ на родовід для царя і неодмінно щоб у документі було написано, що він має царське коріння і відтепер ім’я його – цар Володимир Перший.

– Очевидно, батечко ціну загнув кінську, бо той себе царем поки що не оголосив…

– А ось тут ви помиляєтеся. Незважаючи ні на що, батечко має рідкісне почуття найчорнішого гумору і користується ним для свого задоволення.

– Ну, заінтригували, то заінтригували. Якщо не гроші його зупинили, то що?

– Звольте бачити, батечко склепав попередній документ, згідно з яким він може присвоїти необхідний титул, але генеалогічні дослідження виводять на те, що Володимиром нинішній цар бути ніяк не може, а натомість має вибір: Шломо, Сигізмунд і Рюрик. Ось на цьому все й зупинилося.

Словом, зеки захоплено розмовляли майже до ранку, а вранці той, чий тато працював лордом Нельсоном, пішов на етап. Суд ухвалив рішення на екстрадицію.