Автор перекладу: Світлана
Учорашня тема про те, що Європа вже перебуває в новій реальності, яку можна назвати «Мінус США», отримала продовження за рахунок статті в німецькій пресі. У свою чергу, стаття спирається на викладки, які надав Ед Арнольд – старший науковий співробітник британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень. Тобто це не наші військові «експерти» без роду та племені, які одночасно є експертами також у всіх інших питаннях, починаючи з міжнародної політики і закінчуючи нюансами давньо-індійського трактату «Кама-Сутра», а науковий співробітник профільного науково-дослідного інституту.
Загалом фахівець обґрунтовано вважає, що Європа з великою і, що найголовніше – зростаючою часткою ймовірності, виявиться втягнутою у пряме військове протистояння з росією вже до 2027 року. На його думку, тепер прутін має свободу дій і може розв’язати війну в будь-якому зручному для нього місці. Але найімовірнішим кандидатом на першу бійку є Сувалківський коридор. Це приблизно сотня кілометрів, які відокремлюють територію тимчасово окупованої Східної Пруссії, яку лапті називають «Калінінградською областю», від Білорусії – повного та безумовного сателіта москви, з території якої вже було здійснено агресію проти України.
Сам цей «коридор» проходить смугою вздовж кордону Польщі та Литви. З одного боку, така конфігурація дозволяє забезпечити зустрічні удари з Білорусії – з півдня та Калінінградської області – з півночі. Власне, кожному з угруповань потрібно буде пройти по 50 км відповідно. І розуміючи логіку мислення противника, можу припустити, що там уже є відповідний оперативний план, згідно з яким ударні угруповання військ повинні рухатися назустріч одне одному через територію Литви, поки що не чіпляючи Польщу.
Тут можна використати одразу кілька важливих для Москви моментів. Перший – остаточно втягнути Білорусію у пряме військове протистояння. І, між іншим, Лукашенко не раз натякав на те, що в Україну йому лізти якось не хочеться, бо як не крути, а вуса натирають внутрішню частину стегон, а от на Литву він давно має зуб і тому там він би виступив. Другий момент – треба на практиці подивитися на те, що може виконати хвалене НАТО. І якщо Альянс не продемонструє швидких та рішучих дій, то можна діяти в цьому напрямку, відкушуючи все нові території, а це вже особистий почерк прутіна.
Ну, і зрозуміло, що успіх такої операції обриває всю сухопутну логістику Європи та Балтії. Тобто Естонія, Латвія та Литва виявляться з трьох боків оточеними росією і з одного боку – притиснутими до моря. Але, скажімо так, наскільки успішним може бути план подальшого протистояння цих країн за наявності лише морської логістики, сказати складно, тому що лише Велика Британія має більш-менш свіжий досвід морських операцій такого масштабу. А як відомо, тільки бойові дії здатні виявити вузькі та слабкі місця в конструкції військової машини.
Навіть сучасний і добре оснащений флот, наприклад, шведський чи норвезький, є сильним з погляду ТТХ та військової начинки, але як воно буде під час реальних бойових дій – невідомо. Зате відомо, що росіяни, застосувавши засоби РЕБ, успішно втопили фрегат норвезького військово-морського флоту «Хельге Інгстад» восени 2018 року. Причому він потонув після зіткнення з танкером у власних територіальних водах і навіть не вступив у пряме протистояння з флотом. Тож як воно там буде, якщо таке станеться, важко навіть уявити. Тому сухопутний коридор потрібен як повітря, і саме туди може бути спрямовано удар лаптів у першу чергу.
Власне, про це вже мовилося неодноразово, причому з усіх боків. У їхній Госдупі ця тема піднімалася публічно і навіть у вигляді вимог якнайшвидше все це втілити в життя. Ну, а з урахуванням того, що прийшло на вершину влади в США, ця тема стає удвічі актуальнішою, і, між іншим, зараз там ці розмови явно стихли. До чого б це? А тим часом це розуміють і в Європі, і просто зараз там відбуваються заходи, які можна розглядати як репетицію такого сценарію. Адже, крім усього іншого, ця ділянка кордону між Литвою та Польщею має лише дві автомобільні дороги, жодна з яких не відповідає вимогам військових.
Треба так розуміти, що перекидання важкої техніки з Польщі до Литви може штатно здійснюватися лише однією залізничною гілкою. А ось із двох автомобільних доріг, які з’єднують дві країни, частково пристосованою до руху колон важкої техніки є лише одна. Мабуть, тут справа не лише в мостах, а й у самій конструкції дорожнього покриття. Принаймні, Литва вже заявила, що розпочинає переобладнання другої дороги для того, щоб вона відповідала стандартам НАТО і нею можна було здійснювати всі необхідні логістичні операції, передбачені протоколом Альянсу. Плюс до того, планується відповідне прикриття цих комунікацій.
Адже в разі початку конфлікту швидкість руху військ буде вирішальною для його результату. Дуже багато військових операцій зазнавали краху саме тому, що пропускної спроможності комунікацій не вистачало для того, щоб забезпечити потрібний маневр військами. Ну, і ми точно знаємо, що якщо тільки таке трапиться, то до польського кордону потягнуться колони біженців, і це покладе логістику повністю, якщо вона не буде готовою саме до реальних бойових дій, а не до ігор у війну.
Мета заходів, які реалізують Литва та Польща, – покращити транспортування товарів, полегшити перекидання військ і можливу евакуацію цивільного населення в разі війни. «Це ще одна можливість забезпечити більш ефективну логістику у важкі часи, – сказав заступник міністра оборони Литви Томас Годляускас. – Ці дороги мають для нас вирішальне значення з погляду безпеки та оборони».
Просто нагадаємо про те, що під час Другої світової війни саме тут, як ніж у масло, пройшло північне угруповання військ. Очікувалося, що вони упруться в Німан, але місцеві жителі були настільки «вдячні» визволителям, що ті не встигли підірвати не лише мости, а й гігантські склади різноманітного армійського довольства в районі Каунаса. Мені особисто сказав місцевий житель, що коли німці дійшли до Каунаса, то комуністів вони самі оприбуткували.
І наскільки можна зрозуміти, все це робилося таким чином, що решта кидала все і ломилася в тил, як сайгаки. Тож німецькі війська легко пройшли цей коридор і стали володарями просто неймовірних розмірів трофеїв. Свідок тих подій розповідав, що особисто бачив продовольчі склади червоної армії. За його словами, якби йому хтось розповів, що в одному місці може бути стільки продовольчих запасів, він просто не повірив би в це. Ні до, ні після цього моменту він ніколи не бачив нічого подібного навіть близько. І ось коли совкові, а потім – російські письменники, історики та інша публіка розповідають, як червоні армійці воювали однією гвинтівкою на трьох і виживали лише з окрайцем хліба, вони замовчують, де ж опинилися ці гвинтівки, патрони, снаряди та продовольство. Але хто ж наважиться розповісти таку правду про війну?
До речі, таке трапилося й набагато південніше, де в перші дні вторгнення сталася найбільша танкова битва всіх часів, – у районі Дубно – Луцьк – Броди. Масштаб розгрому був настільки жахливим, що цей епізод просто вирізали із совкової історії, а замість нього згодували мізерну бійку, названу Курською дугою. Згодом, коли стали доступні інші джерела інформації, вже російські діячі неохоче визнали, що мали кратно більше танків і танки були важчими як у броні, так і в озброєнні, але списали все на хаос та відсутність логістики.
Правда ж полягає в тому, що першими ударами вермахт вийшов до місць зберігання всього того, що треба було, зокрема, для цих танків, і тільки після цього почалася битва. У результаті логістику було провалено не через хаос, а через стратегічні помилки найвищого військово-політичного керівництва совка, внаслідок чого гігантська танкова армада просто випалила пальне, вистріляла снаряди і зупинилася. Але це знову – інша історія. Просто в Сувалківському коридорі було багато цікавого влітку 1941 року, і з цього бажано зробити відповідні висновки.
Ну, а Ед Арнольд, вказавши на найбільш імовірну точку, де буде розпочато військову кризу, наполягає на тому, що зараз бундесвер повинен насамперед нарощувати арсенал важкої військової техніки: танків Leopard 2 A8, далекобійних крилатих ракет TAURUS, бронемашин Boxer, зенітних ракет IRIS-T та установок Gepard. За словами Арнольда, Німеччина могла б «значно збільшити» їх виробництво так, щоб постачати і бундесверу, і союзникам у Європі.
Простіше кажучи, аналітик вважає, що просто зараз треба запускати військову промисловість на максимально можливі оберти, бо часу на підготовку залишається дедалі менше, а озиратися на Штати треба було перестати ще на початку листопада минулого року, коли стало зрозуміло, якою буде нова адміністрація США. Крім того, Арнольд акуратно підводить до тієї самої думки, яку ми висловлювали вчора, – про те, що якщо стара конфігурація безпеки вже не працює, то потрібно створювати нову, якою б парадоксальною вона не виглядала.
Прямо він про це не говорить, але натякає на те, що і як робить Україна в ході тривалої війни. На його думку, Україна довела, що не завжди важливо мати передову техніку. «Україна показує, що не завжди потрібно мати найкраще. Просто потрібно бути трохи кращим за противника», – сказав Арнольд. Як приклад він навів безпілотники. «Зміна методів ведення війни означає, що безпілотники використовуються на самому низовому рівні», – сказав він, зазначивши, що дрони стали «всюдисущі на полі бою».
Очевидно, що безпілотні системи, що застосовуються як на полі бою, так і для далеких ударів, повністю змінили малюнок сучасної війни, але у зв’язку з цим змінилися підходи до використання броні, артилерії, піхоти і, зрештою, логістики «останньої милі». Все це треба опановувати заново, тому що колишні інструкції, настанови та інші регламентні документи, які вибудовують навчальний процес для військ, тепер уже напевно призведуть до величезних втрат і поразки. Тож містер Арнольд підвів своїх читачів до того, що було сказано раніше. У нинішній Європі лише ЗСУ можуть вести сучасну війну з її новими, критичними новаціями. А звідси випливає, що за відсутності США будь-яка інша конфігурація системи безпеки без України просто не має сенсу.