Ціна брехні (Частина 2). «Ворог не в москві, а в Києві» 

ДОКУМЕНТ № 2

Того ж дня, коли було опубліковано Документ № 1, було опубліковано і «Воззвание ВЦИК и других организаций, к украинским рабочим, солдатам, крестьянам и ко всему украинскому народу». Як бачимо, тоді «адіннарот» ще не придумали, і більшовики вирішили звернутися до народу іншої країни, незалежність якої вони щойно урочисто визнавали, через голову її уряду. Тут будуть великі цитати, але вони того варті. Багато з того, що зараз коять у Києві агенти кремля чи просто тупоголові бовдури, було виписано рівно сто років тому, і, схоже, час зупинився не лише у кремлі, а й у головах тупоголової публіки. Отже, читаємо та дізнаємося те, чим завалено нинішню українську і що не дивно – російську пресу у вигляді заяв «борцунів», як місцевих, так і заїжджих.

«Братья-украинцы! Враги вашей и нашей свободы хотят разъединить нас. Центральная рада примкнула к врагам Советской власти в России».

Тут Володимир Ілліч якось заплутався і напирає на «роз’єднати» одразу після того, як начебто підтвердив визнання державності України. Далі він пише про те, який уряд України гидкий і що всі біди через нього, зокрема:

«Она (Центральна Рада) совершила акт, который наполнит возмущением сердца всех сознательных рабочих и солдат. Центральная рада ночью напала на киевские революционные войска, разоружила их и выслала их из Киева. Это – вызов рабочему классу всей России. Это – вызов революционным солдатам, рабочим и крестьянам».

Загалом тут просто й зі смаком розказано, як має діяти Україна, але потім більшовики схаменулися і, щоб не злякати лоха, вставили текст, який сьогодні впізнається просто до останньої літери:

«Братья-украинцы! Вас уверяют, будто мы выступаем против самоопределения Украины. Это – ложь. Ни на минуту не помышляем мы покушаться на права Украины. Революционный пролетариат один только заинтересован в том, чтобы за всеми нациями было обеспечено право на самоопределение, вплоть до отделения».

Або ось ще далі за текстом з’ясовується, що у більшовиків і запутінців одні й ті самі претензії:

«Почуяв измену Центральной рады, в Киев слетелись все черные вороны контрреволюции. Империалисты всех стран возлагают теперь все свои надежды на Раду. Разбойники иностранного капитала готовы давать взаймы Украинской раде – только бы двинуть ее на борьбу против рабочей и солдатской революции. Партии и вожди, еще вчера душившие Раду, сегодня составляют вместе с ней заговоры против Советской власти.»

Далі слід читати дуже уважно, бо саме це ллється з російських ЗМІ та ангажованих москвою – українських. Це озвучують куплені «курченками» та іншими наші продажні сволоти. У тексті цитати будуть редакційні вставки, виділені дужками, які дозволять приміряти ситуацію на сьогодні. Вони ж допоможуть зрозуміти, з чийого голосу співає наша сволота. Отже:

«Украинские рабочие! Ваши интересы (олігархи) предают капиталистам (олігархам).

Украинские солдаты! Вас восстановляют против общероссийской («русского міра») солдатской семьи. Вас втягивают в преступную междоусобную войну в интересах украинских помещиков (олігархів).

Украинские крестьяне! Вы не увидите земли, вы не увидите воли, если отделитесь от рабочих и солдат России («русского міра»).

Помните это. Помните, что, выступая против великой рабочей и крестьянской революции («русского міра»), Центральная рада (Порошенко) совершает величайшее преступление перед рабочими, крестьянами и солдатами всей России (ось так!), перед социализмом, перед Интернационалом (це – місцевий фольклор, який не піддається перекладу).

Требуйте немедленного переизбрания Рады (і президента). Требуйте перехода всей власти на Украине к Советам рабочих, солдатских и крестьянских депутатов (призначених москвою).

Пусть в Советах этих преобладают украинцы (Медведчук і т. ін.). Пусть и у вас укрепится Советская власть («русскій мір»), единственно способная обеспечить интересы рабочих, солдат и крестьян (інакше – бази НАТО)».

А тепер подумаємо про те, чи є щось нове в риториці тимошенок, саакашвілів та іншої погані? Все це написано сто років тому, і лише незнання цих текстів створює ілюзію самостійних думок цих діячів.

Між іншим, через півтора місяця більшовики під проводом Муравйова захопили Київ та влаштували тут перманентну бійню й тотальне пограбування. Масові страти стали на конвеєр, і більшовики ясно показали вартість зазначених вище папірців, у яких стояли підписи Леніна та його спільників. До речі, ось цьому стаду, яке стало табором у Маріїнському парку і погрожує розстрілами «порохоботам», слід було б знати, що вони поставили свої намети саме там, де війська Муравйова виконали більшу частину масових страт, а біля стін Маріїнського палацу лежали ряди з десятків трупів. Тепер вони хотіли б повторити «подвиги» Муравйова тими ж способами і прикриваючись тими ж самим словесами. Вони все повторюють один до одного. Ось істинна ціна цій публіці, як би вона себе не називала.

Але це стосувалося не тільки України. Відмова від публічних обіцянок або від уже досягнутих домовленостей стала візитною карткою совка.

(Далі буде)