Уперше опубліковано: 03.11.2022
Авторка перекладу: Світлана
З подачі прессекретаря Ради національної безпеки США Джона Кірбі стало відомо про те, що окрім Ірану, мордор отримує боєприпаси ще й від Північної Кореї. Щоправда, своє твердження Кірбі не підтвердив якимись доказами, але якщо такі заяви робляться публічно, то, швидше за все, для цього є достатні підстави. Принаймні, застосування іранських безпілотників уже має матеріальне підтвердження як у вигляді уламків апаратів чи навіть цілих дронів, так і у вигляді тушок іранських інструкторів, знищених нашою артилерією, що встановила наша військова розвідка. Все це говорить про те, що принаймні окремі види боєприпасів у противника або повністю відсутні, або він має проблеми з їх постачанням у потрібному обсязі.
Загалом чогось подібного можна було очікувати хоча б тому, що з кінця червня наші військові приділяють особливу увагу саме знищенню тилових баз постачання військ. У початковій фазі цієї операції вдалося знищити практично всі великі склади боєприпасів противника, які перебувають у його оперативному тилу. Тепер ми не бачимо епічних сцен, коли черговий арсенал дає фору Везувію, але противник нічого не може вдіяти зі своєю логістикою у плані кардинальної її зміни, і тому тепер вибухають не склади, а ешелони з боєприпасами.
Очевидно, що знищення такого складу виявляється набагато ефективнішим, ніж розгром техніки, яка компактно базується у певних місцях. Достатньо одного чи двох вдалих влучань, а далі арсенал вибухає вже з власної ініціативи і на свій смак. Тепер противник уже не ризикує збирати стільки боєприпасів в одному місці, але й самих боєприпасів поменшало. Саме тому їх доводиться просити у таких самих маргіналів, як і сама федерація, – Ірану і КНДР.
Звідси випливає одразу кілька висновків, і перший з них – історичний. Зараз викладається наочний урок тим, хто упоровся в тему «дидываивале» і що совок у Другій світовій війні переміг би всіх суто своїм ходом, без опори на союзників. Просто нагадаємо про те, що Сталін проводив «індустріалізацію», яка насправді була мілітаризацією, десять років поспіль і в результаті отримав сучасний ВПК, дві третини якого були в європейській частині совка, захопленої Вермахтом за перші два місяці війни.
Так, щось вдалося евакуювати, але це був мізер у масштабах промисловості. Якщо не спиратися на байки і казки совкових пропагандистів, а читати щоденник начальника генштабу сухопутних військ Німеччини Франца Гальдера, то можна знайти досить докладний опис того, що коїлося в тилу у більшовиків якраз у ці два перші місяці війни. Структура щоденника – стандартна: він щодня описував те, що відбувається, і кожен день розписувався приблизно однаково.
Спочатку давалися зведення про групи армій, потім – опис роботи служб власного тилового забезпечення, про що доповідав оберквартирмейстер, а потім ішла доповідь аеророзвідки, яка ретельно фіксувала як переміщення військ червоної армії, так і те, що відбувалося на залізничних артеріях у тилу противника. Так от, найчастіше там описувався хаос на станціях, який посилювався роботою по них Люфтваффе. Тож евакуація з територій, захоплених Вермахтом, ішла безладно, вивезти вдалося мізер, і вже точно – не цілісні промислові комплекси.
(Далі буде)