Уперше опубліковано: 18.12.2022
Авторка перекладу: Світлана
У п’ятницю, приблизно в той самий час, коли відбувалася ракетна атака федерації на Україну, путін, відоміший за суттю своїх головних дій… ні, не «збирач земель», а «наповнювач валізи», – отримав миттєву відповідь, але звідти, звідки він її зовсім не чекав, а саме – з іншого боку глобуса. Саме в цей час уряд Японії офіційно оприлюднив план відновлення своїх збройних сил до рівня актуальних загроз. Про те, що таке може чи навіть має статися, йшлося неодноразово, але раніше все це було в режимі анонсів чи обґрунтованих припущень, а тепер – стало елементом об’єктивної реальності.
Згідно з європейською та азійською пресою, представлено план стратегічного розвитку збройних сил на найближчі п’ять років. Зауважимо, що за весь повоєнний період сама Японія та світова преса старанно оминали термін «збройні сили», а натомість використовувався термін «сили самооборони». Японці ретельно стежили за цією фразеологією, бо до останнього часу конституція країни мала спеціальний блок, який прямо забороняв країні мати якісь мілітаристські плани і як наслідок – відповідні назви родів військ. Це робилося для того, щоб показати свою прихильність до пацифізму після Другої світової війни.
Певний час Японія зовсім не мала того, що можна було б хоча б умовно вважати збройними силами, але згодом стало очевидно, що в плані оборони повністю покладатися на окупаційні війська США було б необачно. Пізніше окупацію було переоформлено у військовий союз, але в такому разі союзник не повинен мати порожніх рук і порожньої голови. Країна стала поступово, хоч і не в якомусь помітному темпі, відтворювати кістяк збройних сил, але назвала їх «силами самооборони».
І тут важливе те, що через 10–15 років завдяки плану Маршалла Японія вже повністю відновила свою промисловість, знищену війною, і далі різко пішла вгору, отримавши одну з найпотужніших економік світу менш ніж за чверть століття після тотальної розрухи і ядерного бомбардування своїх великих промислових конгломератів. Це означає, що і економічно, і технологічно Японія цілком могла наростити свою армію до розмірів, які відповідали країні з тоді ще 110–120 мільйонами осіб, причому могла оснастити її найсучаснішою зброєю.
Але пацифістська доктрина стала гальмом для цього процесу, і хоча зброя справді там була завжди найпередовішою і високотехнологічною, але її було відносно небагато і головне – не було створено той самий «хвіст» ВПК, здатний забезпечувати військових усім необхідним саме в бойових умовах, з великою витратою зброї, боєприпасів і всього того, чим потрібно забезпечувати армію в дії. Традиційно цей «хвіст» був у США, щоб і американці були спокійні, і в самій Японії могли спокійно розмірковувати про пацифізм. Так воно тривало б і далі, якби не події останніх двох десятків років, а особливо – останнього десятиліття, і особливо – цього року.
(Далі буде)