Путінська дикість на чистій воді (Частина 1)

Уперше опубліковано: 22.12.2022

Авторка перекладу: Світлана

Напевно, вчора кожен зустрічав у Мережі набір якоїсь дикості, яку штовхав путін. Зараз навіть у світі ці промови вважаються або потоком свідомості божевільного, або одкровеннями людожера, що пішов набагато далі за Сталіна, Гітлера та інших, подібних до них товаришів, а в нас ця дикість сприймається без «або», а як і одне, й інше одночасно. І тому ми залишимо за дужками його черговий пасаж про «братерський народ», об який він убив свою кадрову армію і продовжує втрачати по 500+ тіл на добу своїх убивць, які намагаються пояснити суть цього його висловлювання. Тож це – просто за дужками, але він ще й Заходу висловив своє «фе», і тут є цікаві моменти й паралелі. Для того щоб рухатися далі, доведеться навести цитати того, що саме він сказав.

«Ми завжди хотіли бути частиною так званого цивілізованого світу. І після розвалу Радянського Союзу, який ми допустили власними руками, нам чомусь здавалося, що з дня на день ми станемо частиною цього так званого цивілізованого світу. А, як з’ясувалося, нас там не чекали, незважаючи на всі наші зусилля та спроби… Я теж робив ці спроби, наші спроби, зблизитися, стати цією частиною, (але) ні… Нічого нового тут немає. Занадто велика, як їм здається, країна, яка становить загрозу для когось, тому її треба трішки почикати, роздробити».

Цитата тут важлива тому, що частина зі сказаного повністю відповідає дійсності, і це – новація за дуже довгі роки, але це була «упаковка» головної ідеї, яка має діаметрально протилежний вектор того, що він каже. А все це разом дає підстави для деяких висновків, які ми зробимо внизу. А тепер по черзі.

До останнього часу і сам путін, і його холуї відтоптувались на темі розвалу совка тільки в одному ключі – Захід, або, як він тут сказав, «цивілізований світ» доклав для цього всіх зусиль. У результаті цих зусиль совок і впав. При цьому такі пасажі якось оминули ту істину, що про совок у 1991 році ніхто б уже й не пам’ятав, якби США не витягнули його в 1941 році, коли почали просто закачувати побиту тушу, яка вже подихала, зброєю, верстатами, сировиною та їжею.

Те, що туша вже розвалювалася, не викликає сумнівів ні в кого, хто не впоровся казками під назвою «Історія», написаними як у самому совку, так і в його гнилому шматку – федерації. Будь-хто може легко знайти свідчення про те, що наприкінці червня – на початку липня Сталін був готовий капітулювати перед Німеччиною і пропонував зробити це у стилі його попередника – Леніна. Він пропонував віддати Німеччині всі землі, які не належали совку за «Брестським миром», підписаним Троцьким, з одного боку, та Людендорфом, який профінансував «революцію» 1917 року, – з іншого.

Тоді обидва підписанти чудово розуміли один одного, і, за великим рахунком, представник Німеччини прибув стягнути борги з шахраїв, яким пощастило і які не тільки виконали умови кредитора – розвалили імперію, а й змогли закріпитися при владі. Між іншим, коли напівпокери на зразок Медведєва розповідають про те, що їхньою метою є повернення до кордонів імперії 1913 року, якось виникає когнітивний дисонанс з приводу гімнів та кантат, які вони співають більшовикам. Адже саме їхніми зусиллями було розвалено імперію і вона втратила свої кордони. І ось саме до тих територій, які вже одного разу було узгоджено більшовиками та німцями в Бресті, Сталін був готовий повернутися вже наприкінці першого тижня війни з Німеччиною.

(Далі буде)