Новачку треба було показувати зуби, і він їх показав:

– Ми б могли завдати удару, і з урахуванням того, що Америка навряд чи захотіла б тут рубатися, ми вирішили б поставлене завдання. А якби наважилася, то поки б вона підтягнула свої війська, поки розгорнулася, ми б могли вже Польщу пройти й половину Німеччини.

Від таких слів тиша стала настільки щільною, що її можна було мазати на хліб. Усіх попередили про ініціативність новачка, але це був очевидний перебір.

– Тобто ви пропонуєте злегка повоювати з Америкою?

– Чому б і ні?

– Не можна воювати з Америкою!

– Це чому ж? Ви боїтеся?

– Так, я боюся, але не того, що ви могли б подумати. Ви надто молоді і не пережили те, що довелося пережити мені…

– Не зрозумів.

– Зараз зрозумієте. На початку 20-х ми вирішили повоювати з Польщею і зробили це настільки невдало, що й війну програли, і їжі не стало.

– Це історія військового мистецтва. Я це пам’ятаю.

– Чудово. Значить, ви знаєте, що в нас почався голод і люди їли один одного?

Новачок промовчав.

– Так, знаєте, їли один одного без докорів сумління. І в цей час із Америки прийшли цілі кораблі з їжею. Усіх вони не врятували, але багато хто вижив саме завдяки цій їжі. Потім, коли ми воювали з Німеччиною, почався такий голод, що ми… Правильно, почали їсти один одного. І тоді прийшли кораблі з їжею з Америки. А якби не прийшли, то на фронті наші солдати їли б один одного. Потім, через кілька десятиліть, ми знову вирішили повоювати в Афганістані. Слідом у нас почався такий голод, що ще трохи, і ми стали б їсти один одного. З Америки прийшли кораблі та літаки з їжею. І це я вже добре пам’ятаю, бо сам їв «ніжки Буша».

Начальник штабу прямо вперся поглядом у очі новачка, і той відвів їх, не витримавши цього пронизливого погляду.

– Тепер ми вирішили повоювати з Україною. Відгадайте, чим усе скінчиться? А ви пропонуєте зробити так, щоб з Америки не прийшли кораблі з їжею? Ви серйозно?

Новачок важко опустився на свій стілець, повністю спустошений і розчавлений. Йому не було чим крити цю просту й логічну промову. А начальник штабу зрозумів, що цю дуель він виграв, але хто б ці думки доніс нагору?

3 коментар до “Небезпечна нарада (Частина 3)”
  1. “Новачок важко опустився на свій стілець, повністю спустошений і розчавлений. Йому не було чим крити цю просту й логічну промову. ”
    ===========================
    молоде та зелене тому крім того що вивчав ні чим більш не цікавився.
    а марно.
    настільки тупе що не знає – вже підійшли до кінця “ніжкиБуша”
    надалі їх тільки будуть везти до Америки а не навпаки.
    та це нам поки що на руку.
    треба ще усього 1100 днів протриматися.
    якось так…

  2. взагалі наради в досить високіх штабах проходять дещо інакше, але ідея вірна!

Коментарі закриті.