Автор перекладу: Світлана
Розвиток подій навколо трумпових тарифів просто вражає своєю стрімкістю. Щойно ми висловили припущення, що маніпуляція з біржовими індексами була просто шахрайством через використання інсайдерської інформації, і тут пройшло пряме підтвердження цього стану речей. Ми собі припускали, що ні Конгрес, ні якийсь інший контрольний орган просто не зможуть провести розслідування, щоб встановити цей факт, але Додік особисто зібрав своїх корешів в Овальному кабінеті і заявив про те, що вони його слухалися і тому заробили на його «маневрі» з 90-денним відстроченням мільярди доларів. А це ж це була явка з повинною!
Очевидно, що жодних наслідків ні для Трампа, ні для його бригади не буде, бо тих, хто міг би їх забезпечити, успішно звільнено Нейлоном Муском. Але тут фокус в іншому. Просто зараз Трумп явно продемонстрував, що він може крутити біржею як пропелером і, попереджаючи своїх друзів, близьких та партнерів про те, що він викине завтра чи за кілька годин, дасть їм можливість заробляти з повітря. Але без наслідків це не залишиться.
Гра на біржі – ризикована справа, але обсяг і формат цих ризиків давно встоялися, і більшість гравців грали за всіма зрозумілими правилами, нехай іноді щось і порушуючи. Але таких ризиків, які щойно створив Трумп, ще ніколи не було. Нікому й на думку не могло спасти, що президент США може виступати в ролі активної сили, яка маніпулює біржовими індексами, і водночас буде джерелом витоку інсайдерської інформації. Це вже більше схоже на Зімбабве чи Ефіопію.
Зрозуміло, що в такому випадку постраждає авторитет самих торгових майданчиків, і плюс до того, не варто дивуватися, що почне падати довіра до долара як до резервної валюти. Найбільші держателі боргових зобов’язань уряду США і так уже почали вихід із доларових паперів, але, швидше за все, оці фокуси з біржовими гойдалками лише прискорять цей процес. Воно й зрозуміло, бо під сумнів поставлено притомність керівництва США, чого ще не було в історії країни.
Загалом ситуація з цими боргами, хоч і була тривожною, але не виглядала катастрофічно. Із 36 трильйонів доларів боргових зобов’язань переважна частина знаходиться всередині США, у резидентів, і тому тут є варіанти. Інша річ, що у самих американських фізичних чи юридичних осіб особливого резону не було вкладатися в іноземні боргові зобов’язання. Тим більше що американські папери вважалися найменш ризиковими, а от іноземні держателі являють собою щось подібне до індикаторів, які показують довіру до економічного курсу США.
Так, до 2013 року найбільшим держателем боргових зобов’язань уряду США був Китай. На той момент він тримав цінних паперів США на суму 1,3167 трильйона доларів. І за 12 років скоротив цей обсяг майже вдвічі – до $731 мільярда, що приблизно становить 9% усієї суми, яка на руках у нерезидентів. Очевидно, що Пекін позбувається цих паперів поступово, щоб не обвалити їхню вартість і не зазнати невиправданих збитків, але хто його знає, як воно виглядатиме далі. І після того як Китай звільнив перше місце, на нього вийшла Японія, яка станом на сьогодні має 13% від усього обсягу цінних паперів, що знаходяться поза США, з сумою $1,079 трлн, але й вона плавно розпродає ці папери. Наприклад, за минулий рік вона продала їх на суму $61,3 млрд.
І це без тих потрясінь, які влаштував Трумп. Він примудрився виставити практично загороджувальні тарифи і для Японії. Можна не сумніватися, що динаміка «зливу» американських паперів тепер тільки посилиться. Найкращий президент за всю історію примудрився «побити горщики» з найбільшими держателями власного боргу. Ну, а найсмішніше – Додік навалив тарифи і на Велику Британію, що тримала паперів на суму, яку можна порівняти з тим, що і в Китаю, – $774,6 млрд.
І вона теж почала розпродувати папери. Зрозуміло, що нерезиденти станом на кінець минулого року тримали всього $8,5 трлн, або приблизно 23% боргу США, і загалом вони перебувають у становищі заручників, які не можуть одразу спихнути значну частину паперів, щоб не обвалити на них ціну, але тут важливо те, що, продаючи борги США, вони сигналізують світу, що вже не довіряють їм і діям уряду США. А з урахуванням того що віри словам Трумпа вже нема, власне ця динаміка дає явний сигнал усім про те, наскільки притомний уряд обрали собі американці.
Простіше кажучи, тепер усім зрозуміло, що якщо раніше нікому на думку не могло спасти, що господар Білого дому може виробляти щось подібне, то тепер очевидно, що він не просто це робить, але й публічно в цьому зізнається. А якщо так, то можна не сумніватися, що тепер він буде виконувати щось подібне не раз і не два. Адже всім відомий простий принцип: безкарність веде до рецидиву, а оскільки безкарність гарантована, то й рецидив буде забезпечено з невідворотністю парового молота.
Крім того, в цю саму лузу іде й те, що Трумп виконує з тарифами щодо Китаю Адже в нього напевне повинен бути хоча б один радник, який повинен донести до нього просту думку про те, що експорт будь-якої країни має певну рентабельність. Останнє, що мені доводилося бачити стосовно Китаю, – це діапазон 30–40%. Тобто якщо ти запроваджуєш мито в розмірі 40+1 відсоток, експорт втрачає свою рентабельність і мито вже стає загороджувальним.
Зрозуміло, що можна зіграти на курсі валют або спробувати якось інакше компенсувати цей тариф, але тут уже гра навряд чи вартуватиме свічок. І схоже на те, що 34% тариф, запроваджений Трумпом для Китаю 2 квітня, якраз і був загороджувальним бар’єром, що вбиває рентабельність експорту. Все, що вище, – дика дикість. Можна запроваджувати 50, 500 або 5000 відсотків – це вже нічого не змінить. І якщо 34% мали хоч якийсь зв’язок із реальністю, то решта якраз і показала повну нестяму Додіка та його команди нових осіб, що якраз і пропонують йому запровадити тариф 500%. Це все вже з формату «безглуздо і нещадно».
Станом на зараз Китай запровадив зустрічні тарифи на товари з США, і зараз це 125 на 125 відсотків. Але логіка Пекіна зрозуміла: вони роблять ефект дзеркала, і, як пише ранкова преса, там вирішили більше не піднімати тарифи на товари з США, бо таких все одно не буде, ну, а Додік може гратися далі. Зрозуміло, що це дика дикість, але ініціатором її все одно є Трумп, і якщо Штати не знайдуть механізму зупинити цю дикість, то всі наслідки дій цього фігуранта остаточно ляжуть саме на США. З усіма відповідними наслідками.