Автор перекладу: Світлана
Від редакції
Учора ми описували сюжет, у якому прутін руками своїх особливо наближених друзів дитинства – братів Ротенбергів – проводить переділ великої власності росії з максимальною для себе та своєї зграї вигодою. Несподівано ця тема отримала продовження саме після виходу вчора кількох статей російської преси на цю тему. Воно виявилося досить показовим, і тому продовжимо цю тему, і плюс до того – ще кілька епізодів з табору ворога.
***
У ворожій пресі все частіше з’являються промови прутіна, в яких він, серед іншого, розповідає про програму великого переселення до Сибіру і особливо – на Крайню Північ. Наскільки можна зрозуміти, ця програма насамперед торкнеться населення окупованих територій. Не здивуюся, якщо під цим гаслом ховатиметься добре відома з часів Сталіна депортація. І наскільки можна зрозуміти, прутін виявився незадоволеним якістю раніше переселених в Україну лаптів, бо ті втратили риси безумовних рабів і, хоч залишилися ненависниками України, проте заразилися вірусом свободи. Особливо це стосується Криму, де заміщення населення ведеться найбільш інтенсивно, і схоже на те, що там прутін хоче досягти стовідсоткового результату демографічної інверсії.
З інших шматків промов самого путіна і його найближчих холуїв випливає їхня повна переконаність у тому, що вже незабаром відбудуться кліматичні зміни, які приведуть до можливості вільного цілорічного судноплавства вздовж Північного океану. Цей прогноз має як очевидні позитивні наслідки, так і негативні. Практично не заселене узбережжя, за уявленнями прутіна, безумовно, стане предметом експансії тих країн, які можуть собі це дозволити. А з урахуванням того що важкодоступність цих регіонів зберегла незайманими численні родовища корисних копалин, то такий результат виглядає і зовсім як неминучість. Принаймні, низка країн, включаючи Китай, вже будують судна льодового класу, призначені для північних морів.
Мабуть, цей прогноз і бажання здійснити ще сталінські плани щодо депортації народів якраз і стали основою нової програми переселення. Той факт, що на цей напрям прутін відправив Колю Патрушева, якраз і говорить про політичне підґрунтя цієї програми. Ну, а конкретний план дій у цьому напрямі уряд повинен розробити до кінця весни, і якщо загалом його схвалять, то швидше за все, одразу й запустять у роботу. Ще до кінця року може бути депортовано перші десятки тисяч людей із окупованих територій.
Зрозуміло, що в такому разі на місцях доведеться розгортати інфраструктуру та облаштовувати як прибережні форпости, так і ті родовища, до яких раніше неможливо було дістатися. Скажімо так, навіть явно більш потужний і казармений совок зміг лише пунктиром дістатися до Крайньої Півночі. Більшість того, що вдалося створити на той час, було здійснено руками зеків, і лише нафтогазові родовища Західного Сибіру освоювалися іншим шляхом. Але цей метод дозволив створити лише кілька десятків населених пунктів та пару-трійку міст, де люди жили постійно. Решта мала вахтовий характер. Зараз же планується щось масштабніше, а отже, й набагато дорожче.
Але щойно мова заходить про величезні проєкти, а значить, і величезні гроші, зразу постає питання: хто ж буде «освоювати бюджет»? Плюс до того, якщо йдеться про те, що федерація остаточно змирилася із сировинним способом виживання і розгортає проєкт доступу до нових родовищ сировини, то під чий контроль вони відійдуть? І от виявляється, що Колю Патрушева було послано на «півночі» для того, щоб «розпушити ґрунт», а насправді вся програма заводиться під тих самих братів Ротенбергів. Ну, а населення, яке планується туди перекинути, буде чимось подібним до їхньої особистої армії рабів, адже туди буде проблематично доїхати, а виїхати – й поготів.
Плюс до того, я особисто жив в одному з таких, природно ізольованих населених пунктів, де найближче подібне місто розташовувалося на відстані майже 300 км, і уявляю, що це таке. Так це було за совка, де була «політика партії та уряду», а коли йдеться про феодалів, які отримали на відкуп ці землі, ситуація буде набагато веселішою. Ну а те, що це саме так, підтверджує поінформоване джерело ворога, яке якраз і є рупором для донесення до мас подібних речей. Ось як воно розставляє всі крапки над «i»:
«Так, друзі, брати Ротенберги отримали добро зайти на Північ і забезпечити там не лише промислову, а й цивільну інфраструктуру для великого заселення Півночі. Президент ідею підтримав. Очікується, що на Півночі повинні відкрити підприємства, які стануть магнітами для мешканців інших регіонів. Це й робочі місця, і житло, і соціальна інфраструктура. І ці кошти Ротенберги мають інвестувати спільно з державою. Ну, а хто дрібна риба, той, вибачте за прямоту, змушений погодитися з правом сильного. Або самому бути сильним».
Словом, ці «брати-акробати» підгрібають під себе і царя вже буквально все. Якщо цей режим протримається ще досить довгий час, то дуже скоро всі великі активи країни перекочують до їхніх кишень. До речі, тоді й Леніна можна виносити з мавзолею. З одного боку, його мумія уособлює прямо протилежні цілі, а з іншого – вже настав час звільняти місце для нового Вови. Тим більше що кличка Ульянова на одну літеру довша за прізвисько прутіна, а тому фасад буде простіше привести до нового знаменника.
***
А тим часом із переформатуванням мумії вождя світового пролетаріату в мощі або амулети зволікати не варто, бо цар увійшов у таку пору свого життя, яку Воланд описав відомими словами: справа не в тому, що людина смертна, а в тому, що вона раптово смертна. Так, багато ворожих спостерігачів помітили, що останнім часом прутін не виводився з телевізора, а потім якось різко зник.
Ніхто не наважився припустити, що в нього виник черговий скандал із п’яною Кабаєвою, яка тихо спивається в бункері «Валдай», і вона, будучи фізично сильнішою, поставила йому фінгал під оком або синець на лисині, або що дід банально не встигає добігати до валізи, але все-таки припустили, що його аналог кадировському «дон-дону», що звучить як «кхе-кхе», міг бути й неспроста і що в нього щось сталося зі здоров’ям. Заради справедливості треба відзначити, що такі чутки там виникають регулярно, і що відповідає дійсності, а що ні, – ніхто до ладу не знає, бо така інформація – найбільша таємниця курника.
Між іншим, на цю тему там ходять дуже квітчасті чутки щодо того, що, відіславши Шойгу в опалу, прутін міг опинитися під дією магічних практик його шаманів, і тому в нього почалися проблеми, від яких ті оберігали його за допомогою танців з бубнами. Колись трапилися на очі міркування якогось особливо «обдарованого діяча», який з апломбом розмірковував про те, що шамани оберігали прутіна від дій групи сильних українських відьом і що тільки шаманськими зусиллями вдавалося вберегти царя від атак ментальних сутностей.
Зрозуміло, що це марення ми цитувати не станемо, але тим цікавішими стають істерики завідувача кремлівського патріархату Гундяєва. Як відомо, він особисто взявся проводити якісь особливо заплутані молебні, які мають уберегти царя від «замаху». При цьому ФСО звітувала про чергове посилення охорони, але попи натякають на те, що замах не обов’язково виглядатиме як стрілянина, отрута чи щось таке. Однак сам факт чогось нештатного, що відбувається з путіним, дуже акуратно підтверджує вороже поінформоване джерело:
«Владімір Владімірович трохи захворів. Вірус підхопив, нежить, кашель, як у всіх людей буває. Плюс трохи на вік наклалося. Нічого серйозного, та вже й майже все гаразд. Це точно не привід писати в інтернеті про «зникнення» президента. Не привід для паніки та маніпуляцій з боку іноагентів».
Ну, а колеги старшого піонерського віку напевне пам’ятають, що Леонід Ілліч теж був здоровий і бігав кабанчиком аж до «скоропостижной кончины». Публіці ж розповідали, що такий дивний вигляд у генсека тому, що він дуже багато працює, причому безсонними ночами, тому й читає незрозумілі промови з перевернутого аркуша паперу. І справді, 7 листопада 1982 року він втомлено махав рукою демонстрації з трибуни мавзолею, а буквально за кілька днів уже – все, і пишні похорони.
***
Між іншим, у такі моменти, коли челядь починає відчувати невизначеність у зв’язку з хворобою чи іншими проблемами царя, що називається, «цементувати націю», виникає рефлексія, спрямована на ліквідацію джерел будь-яких загроз уже усталеній системі. У зв’язку з цим цікаві два повідомлення, які вкладаються саме в таку лінію поведінки. Так, просто зараз вибухнула істерика з приводу такого собі генерала Попова.
Його вважали одним із найдосвідченіших воєначальників, але через те що він був креатурою Шойгу і становив небезпеку, його після зміщення помістили в СІЗО. Причому у відкритих джерелах зазначено, що йому висунуто звинувачення у шахрайстві. Все б нічого, але зі своєї великої практики я точно знаю, що «шахрайство» – один із найскладніших складів злочину в аспекті доведення. Принаймні, в совку та в перші роки незалежності України таке звинувачення мало судову перспективу лише в тому випадку, коли фігурант сам погоджувався написати явку з повинною.
А з огляду на те що шахрай – людина не дурна за визначенням і добре знає нюанси кримінального права, «умовити» її саме на це можна було або тортурами, або домовитися так, що їй «вибачать» щось тяжче чи неприємніше. Тож «пришити» генералові справу про шахрайство – не найрозумніший хід. Краще б це була розтрата або, як це було прийнято називати раніше, – розкрадання. І от зараз стало відомо про те, що його таки випускають із в’язниці і направляють на фронт «командиром штурмового підрозділу».
Під словом «підрозділ» зазвичай мається на увазі військове формування масштабу взводу, роти або батальйону. Дуже рідко таким терміном можуть назвати полк у складі дивізії, але не окремий полк (з повною структурою, штабом та іншим) – точно. А ось уже починаючи з бригади чи дивізії, формування називаються з’єднаннями. І тут не дуже зрозуміло, що мається на увазі під словом «підрозділ». Його що ж, визначили взводним чи ротним до штурмовиків? Це було б дуже цікаво, коли генерал-майор командує взводом.
З іншого боку, чоботи переполошилися і кажуть про те, що Попова не наважилися «обнулити» в СІЗО і тому відправляють його на фронт саме в такий підрозділ, щоб смерть прийшла від ЗСУ. Тоді його можна було б списати чисто і розповісти про те, що він сам побажав «змити кров’ю» свою ганьбу. Причому говорять про те, що зробив це Гєрасімов, а нам це було б усе одно і нехай би вони там все один одного обнулили якнайшвидше, але саме в цій історії є нюанс, який пояснює таку заяву представника військового відомства противника:
«Пана Попова ніхто не планує вбивати. Просто ми вважаємо, що повертати його на генеральську посаду неприпустимо. У нас є дані, згідно з якими Попов може стати «другим Прігожиним». Якщо йому дати багато військ у підпорядкування, то він, щоб не відповідати за свої злочини, цілком може влаштувати бунт, зібрати військових і навіть повести війська на Москву. Плюс, він – носій певної секретної інформації, що посилює ситуацію. І як йому давати повноваження?»
Он воно що! Там уже відчувають неприємний душок від власних військ, і там, що називається, «настоящих буйных мало, вот и нету вожаков». Тобто там побоюються, що якщо «похід на москву» влаштує не кухар прутіна, а кадровий генерал, то всім їм може стати сумно й незатишно. Тому його акуратненько виставляють під FPV-дрони ЗСУ. Якби не було такого неприємного відчуття, ніхто б не поминав марно ім’я Прігожина. Ну, і у зв’язку з цим без Кадирова ніяк не можна обійтися.
***
А він нещодавно викинув номер, у який кремль відмовився вірити навіть попри численні фото й відео, що заполонили їхній сегмент Мережі. Так, нещодавно було скоєно напад на поліцейського в чеченському ханстві. Дуже швидко або справді встановили, або призначили винним підлітка, якого затримали і після катувань стратили. Кадиров розпорядився викинути з Чечні його родичів, а тіло підлітка викинули на одній із площ міста Ачхой-Мартан і зігнали туди місцеве населення, щоб воно на власні очі побачило суворість покарання від Рамзана для всіх, хто наважиться навіть подумати про замах на його владу.
Але якщо в самій Чечні це й могло спрацювати, то за її межами це було сприйнято як замах на примат влади прутіна. Адже напередодні цього шоу Кадирову дзвонив його формальний начальник з росгвардії Золотов і передав особисте побажання царя – не робити з цього цирк, але Кадиров не послухався. І це теж сприйняли як виклик. Ба більше, всім же зрозуміло, що такий виклик може відбутися, тільки якщо є відчуття ослаблення влади царя.
Інстинкт самозбереження царедворців чітко вказує на те, що такі речі не можна залишати без наслідків, бо другий Прігожин може виринути з найнесподіванішого місця. Мабуть, дух обнуленого кухаря вже видимо блукає кабінетами та бункерами, і тому там кажуть таке:
«Виставивши на площі в Ачхой-Мартані тіло підлітка, який напав на поліцейських, Рамзан Кадиров перейшов усі межі і «наплював на всю владу, окрім себе». За це його потрібно показово покарати. Так вважає група найвпливовіших людей у Кремлі, які давно хочуть прибрати Кадирова з Чечні. «Рамзан перейшов усі межі. Він взагалі нікого не слухає, йому он Золотов дзвонив, просив дотримуватися закону. Відповіддю був труп на площі. Якщо Рамзана не зупинити, він виставить трупи своїх ворогів у центрі Москви. Настав час його обнулити. Ми звернулися з таким проханням до Владіміра Владіміровіча», – заявив один із недоброзичливців чеченського лідера».
Словом, прутін хотів движухи, і вона таки пішла. Інша річ, що, можливо, пішла вона не зовсім у тому напрямі, куди він планував, але, безумовно, – пішла. І це відчувають його найближчі опричники.