Убивча калька історії (Частина 2)

Убивча калька історії (Частина 2)

«Усе це відбулося зі справді вражаючою швидкістю. Наша віра в мобільність та ефективність нових військових Німецьких сил не була марною. Наші очікування було перевищено. Переконаність у величезному значенні цього чудового інструменту було підкріплено цими кількома днями. Перші вибори до Великого німецького Рейхстагу, які відбувалися 10 квітня, показали загальне схвалення нашої політики німецькою нацією. Приблизно 99% населення висловили за допомогою голосування підтримку цих дій.

Через декілька тижнів Чехословаччина, яка перебуває під впливом міжнародної кампанії ненависті, що ведеться кількома газетами та конкретними політиками, на своїй території почала посилювати гоніння проти німців.

Близько 3,500,000 наших співвітчизників жили там в окремих поселеннях, які здебільшого межували з кордонами нашої держави, разом з німцями, витісненими звідти впродовж двадцяти дивних років чеського державного терору. У цій країні при негідному поводженні різного ступеня тяжкості насильно утримувалися близько 4,000,000 осіб.

Жодна світова держава, яка має почуття честі, не змогла б нескінченно дивитися на такий стан справ. Людина, відповідальна за такий стан справ, людина, яка поступово перетворила Чехословаччину на приклад усіх ворожих намірів, спрямованих проти нашої держави, – пан Е. Бенеш, тодішній президент Чехословацької держави. Це він, за пропозицією і за допомогою певних іноземних кіл, провів мобілізацію Чехословаччини у травні минулого року, з метою:

1. спровокувати Німеччину і
2. опустити рівень світового престижу нашої держави.

Всупереч дипломатичній ноті, двічі направленій чехословацькому президентові від мого імені, що запевняла його, що Німеччина не мобілізувала жодного солдата, всупереч запевненням, які взагалі можливо надати представникам іншої держави, цей обман продовжився і було поширено новину про те, що Чехословаччина була змушена провести мобілізацію у відповідь на мобілізацію Німеччини і що тому Німеччині довелося скасувати свою мобілізацію та відмовитися від своїх планів. Пан Бенеш почав поширювати по світу свою версію подій, яка свідчила, що саме його рішучі заходи привели до того, що Німеччина опинилася там, де їй і місце. Але раз Німеччина не проводила мобілізації до своїх військ і не мала жодного наміру нападати на Чехословаччину, подібний розвиток подій неминуче призвів до серйозного падіння престижу нашої держави.

Зважаючи на цю неприпустиму провокацію, посилену воістину ганебним цькуванням і тероризуванням наших співвітчизників, які живуть на цих територіях, я наважився раз і назавжди вирішити проблему Судетської Німеччини. 28 травня я наказав:

1. Що підготовка для військових дій повинна бути закінчена 2 жовтня,
2. Що зведення наших західних укріплень повинно бути розширене та прискорене.

Щоб укласти угоду з паном Бенешем і захистити державу від подальших спроб зовнішнього впливу чи загроз, було вирішено розпочати негайну мобілізацію 96 дивізій та вжиття всіх заходів, які могли б збільшити це число.

Пізніші події того літа і скрутне становище німців у Чехословаччині показали, що ці приготування не були марними. Різні етапи остаточного врегулювання цієї проблеми – тепер надбання історії.

І знову військові приготування, які торкнулися всіх служб і навіть групи СС і СА, так і незліченні відділення поліції, як і у випадку з Австрією, були повністю успішними. На заході мобілізація організації доктора Тодта, очолювана її блискучим лідером завдяки відданості всіх офіцерів, солдатів, трудящих і робітників, які брали участь у цій роботі, досягла унікального результату, який історія минулого ніколи б не вважала за можливе.

Якщо деякі газети і політикани в усьому світі можуть стверджувати, що Німеччина в такий спосіб загрожувала іншим націям з допомогою військового шантажу, то лише грубо спотворюючи факти. Німеччина відновила право на самовизначення для десяти мільйонів своїх співвітчизників на території, справи якої не стосуються ні Британії, ні будь-якої іншої Західної держави. Вчиняючи так, Німеччина не збиралася нікому загрожувати – вона лише намагалася чинити опір втручанню в її справи третьої сторони.

І мені не потрібно запевняти вас, панове, що і в майбутньому ми не стерпимо спроб Західних держав втручатися в деякі питання, які не турбують нікого, крім нас самих, у спробі перешкодити природним і слушним рішенням за допомогою цього втручання».

Насправді перед нами опинився той самий противник, який був в Австрії та Чехословаччині, тільки от ми виявилися не австрійцями і не чехами. Ми – українці, і тільки тому калька з гітлерівських планів у виконанні путіна виявилася неповноцінною і неуспішною. У зв’язку з цим дивує інше: куди дивляться всі, хто не помічає істинної сутності «путінізму» і «русского міра»?