Уперше опубліковано: 29.01.2022
Від редакції (передмова 2022 року)
Життя влаштовано таким чином, що не всім нашим планам судилося збутися, і загалом це добре з цілком зрозумілої причини. Якщо в людини плани закінчуються раніше, ніж її життя, то вона просто доживає свій час, і жалюгідніше видовище годі придумати. Простіше кажучи, людині вже не потрібне її життя чи, точніше – та її частина, що залишилася. І ось один із таких планів не вдалося здійснити Тимуру, який пішов від нас. У нас були плани організувати щось окреме для авторів-початківців, які під керівництвом метра могли вдосконалювати свої навички, формувати стиль і так далі. Колега був якраз у тій фазі життя, коли виникає потреба ділитися знаннями та досвідом.
Схоже на те, що він уже бачив формат цієї творчої лабораторії, і головне, у нього вже було на прикметі кілька людей, на його думку – здатних до цієї діяльності, але все так і залишилося в його задумах. Проте ми намагаємося надавати нашу трибуну колегам, які пробують своє перо, і, можливо, хтось стане постійним автором поряд із уже відомими колегами, які публікують свої тексти самостійно. Словом, ми намагаємося підтримувати цей рух, і якщо немає гострих питань, які вимагають прицільного освітлення, то ми публікуємо такі тексти, яких у нас зібралося чимало. Сьогодні – саме такий випадок.
Автор: Гена
Число три є дуже популярним. Три богатирі, три поросяти чи три дівиці, кому що подобається. Та і стілець на трьох ніжках найбільш міцно стоїть. Як гасло, три мети є досконалістю, чотири — вже забагато буковок, а дві — явно замало.
Уварівська ідеологема: православіє, самодєржавіє і народність, це не плагіат Гайнріха Людена, а проста інтерпретація, власна тріада. Інакше і гасло: армія, мова та віра слід вважати запозиченням, тим більш там і там є віра, а мова пов’язана з народом, якщо це не колишня колонія. А без армії, яка повинна гнобити свій народ та нападати на інші держави, самодєржавіє взагалі неможливе.
На Московію християнство йшло двома шляхами: з Києва та зі Сходу. Останнє було єретичною версією, засудженою ще єдиною християнською церквою. Чому на Московії до другої половини XVII ст. хрестилися не так, як увесь православний світ? А навіщо перестали? Хотіли як у Києві? А хіба київська митрополія не була частиною Вселенського патріархату та мала якусь свою окрему традицію? Петро І знищив московську Церкву, як окрему інституцію, та зробив Вєдомство православного ісповєданія, зі своєю державною печаткою «ВПИ». Він написав два листи: Вселенському та Ієрусалимському патріархам, у яких повідомив про цю видатну подію. Патріархи відповіли, що «ми молимося за Вас, а Ви і надалі залишаєтесь братами нашими по вірі». У перекладі на просто мову: баба з возу…
Падіння монархії дало поштовх до «відновлення» патріархії. Відновлення?! А Томос дали? Новоявлений патріарх Тихон прокляв безбожну совєтську владу і отримав ще один розкол у вигляді «обновлєнцев». Майбутній «генеральний секретар» сталінського патріархату Сергій швидко визнав нову церкву, як єдину канонічну, що не завадило йому у майбутньому сприяти її знищенню.
А що сьогодні? РПЦ не підводить нас, вона лише підтвердила звинувачення висунуті на останньому Вселенському Соборі в єресі етнофілетизму, розпочавши гібридну церковну війну в Африці. У недалекому майбутньому лише сербська церква стане поряд з РПЦ, але ж у сербів таки є Томос. Певно, що все православ’я йде не у ногу, усі не благодатні, лише РПЦ та ікони святого х**ла.
Одну ногу скрєпного стільця РФ Україна принаймні надломила. А як з народністю та мовою? Іронія долі, син мракобіса Уварова, провів грандіозну археологічну роботу на теренах пасконної Московії та не знайшов там жодного слов’янського поховання від ІХ до ХVI ст. Він фактично розвіяв у прах смішну гіпотезу Погодіна про рус-с-скіх, як народ дезертирів та колаборантів, які кинули Придніпров’я та чкурнули до Орди. А генетичні дослідження ХХІ ст. були контрольним пострілом у сіру речовину предків мерян.
(Далі буде)