Зрозуміло, що після оголошення Німеччиною війни США 11 грудня 1941 року Берлін зажадав видалення американців з Бразилії, інакше було сказано, що Рейх за себе не ручається і Бразилія може мати неприємності через свої зв’язки з США. У результаті президент Варгас розірвав відносини з Німеччиною 28 січня 1942 року. Кажуть, що ще тоді він збирався оголосити війну Німеччині й перейти на бік Союзників, але саме побоювання того, що доведеться битися з сусідами, відклало цей крок на пів року. Тобто Бразилія вже була готова махнути шашкою, але перейшла в режим «Дай привід».
І привід не змусив на себе довго чекати. На хвилі ейфорії від доповідей своїх підводників про те, як вони рвуть конвої в Північній Атлантиці, фюрер вирішив влаштувати щось подібне і в Атлантиці Південній. Щоправда, тут треба уточнити, що Крігсмаріне справді зміг завдати значної шкоди американським постачанням до Британії, але це – в абсолютному вираженні, а от у відсотковому втрати були незначними і в умовах воєнного часу – прийнятними. Простіше кажучи, основний потік доходив до адресата.
Проте, на хвилі «Щасливого часу», коли перемог було кратно більше, ніж втрат, у червні 1942 року фюрер поставив завдання перебазувати угруповання з десяти підводних човнів до Південної Атлантики. І через те що підводна війна вже набула тотального характеру, було дозволено топити все, що трапиться, не з’ясовуючи належності судна. Якби німці не анонсували, що топитимуть бразильські судна, то подальші події виглядали б не так зухвало. Але насправді Гітлер був розлючений тим, що Бразилія його фактично послала і лише зміцнює відносини зі Штатами.
До середини серпня субмарини прибули в операційний район і почали діяти. У період з 15 по 17 серпня лише один підводний човен U-507 біля берегів Баїї потопив п’ять суден під бразильським прапором, що призвело до загибелі понад шести сотень людей. Серед втрат було судно з прочанами і транспорт із 250 військовослужбовцями армії Бразилії. Словом, громадськість вийшла на вулиці й зажадала від уряду оголосити війну, що й було зроблено 22 серпня. При цьому сусіди навіть не смикнулися, бо й вони були шоковані таким поворотом подій, і зрозуміло, що Німеччина виступила в ролі агресора, заслуживши свій казус беллі.
Варгас відразу розпорядився, щоб флот розгорнувся вздовж комунікацій і топив субмарини за першої нагоди. Але така масштабна війна була новиною для бразильського флоту, і він банально не мав протичовнових засобів, і цю прогалину заповнили США. На ті ж аеродроми прибули літаки В-25, спеціально обладнані для протичовнової боротьби, які лише почали показувати себе в Північній Атлантиці. А ще було поставлено гідролітаки PBY Catalina та бомбардувальники А-28 Hudson. Крім того, було доставлено вісім 50-тонних мисливців на підводні човни типу PC-461, а пізніше Бразилія отримала вісім ескортних есмінців класу Cannon.
І тут почався вже жах для німецьких підводників: у міру прибуття протичовнових засобів у них почався рахунок втрат. Переважно їх топили американські льотчики, але і бразильці теж не відсиджувалися на базах, і в результаті на дно було пущено підводні човни, по черзі: U-199, U-164, підводний човен ВМФ Італії Archimede, U-590, U-662, U-128, U-161, U-513. U-604, U-598 і нарешті – U-591. На цьому знищення загону субмарин було завершено. А Бразилія направила до Європи свою стрілецьку дивізію та авіагрупу.
А все ж починалося таким чином, що Бразилія навіть не планувала вступати в бійку і повинна була стояти осторонь. Але фюреру німецький світ сильно натирав сідниці так, що він терпіти цього не міг. І ось отримав собі ворога, який не заспокоївся, доки не знищив усе, що було біля його берегів.
Із цього можна зробити кілька висновків про те, до чого призводить упорота дурість диктатора, якого потягло на подвиги. А ще можна помітити, як грамотно там відпрацювали Штати, і крім того, ця історія говорить про те, як можна з нейтральної сторони зробити собі ворога, який піде до кінця. Напевно, можна робити безліч висновків у цьому самому ключі, але ми закінчимо одним. Невігласи не знають нічого цього, і тому якщо мати досвід, бажання та відповідний інтерес, цих олухів можна гнати, як кулі в лузу, і все говорить про те, що така гра вже пішла.
А як же човен U507? Невже змився?
Там нагорода теж знайшла своїх героїв. В 43 році на У507 впала бомба з Каталіни и човен затонув. Ніхто з екіпажу не вижив. За 4 бойові походи У507 потопила 19 суден.
Це біда, коли поц керує країною. Маємо двох володь, одного пуйла, другого зеленого. Обидва псевдо юристи, досвіду управління чимось, окрім власного члена не мають. Один спеціалізувався на молодих німецьких анжелках у клубі ГРВН, другий в грі на роялі “Стенвей” тим же прибором. Про пасивного лідора Донні, який наче вчився на економіста, я мовчу. Усі троє-рябоє мають одне загальну рису – повальну некомпетенцію у будь-якій сфері діяльності. Жодному з них не тягатись з Інтеленджес сервіс, бо тупі, що валянки з Сибіру. Кожному можна на лоба прибити табличку “Дурний та хитрий”. До речі це стосується і їх виборців, бо таких відвертих ідіотів ще треба пошукати. Зараз стоїть головне питання: чи покладе початок на у нуль Донні кацапську педерацію до того, як відбудуться вибори до Конгресу і його попросять на вихід, та до того, як членограй зруйнує нашу країну? Питання стоїть саме так.
Дякую, дуже гарна стаття!
Одне зауваження – Британія в Північній Африці та Південно-Східній Азії також потужно “бодалася” відповідно з німцями і японцями також на суходолі.
З приводу Бразілії можу сказати: якщо ти рішуче налаштований і маєш рішучого союзника, то у сусідів з’являється потяг до миролюбної політики і навпаки.
Те, що зробила на узбережжи Бразілії ПанАмерика має назву “підготовка ТВД”.