Зазвичай на цьому закінчується історія про постачання вантажів Британії. Точніше, починається обговорення того, як точилася боротьба за виживання конвоїв. Але насправді до Британії йшли вантажі з Азії, а також з інших країн Америки. Азіатська логістика йшла через Середземне море, і з цілком зрозумілих причин там часто відбувалися збої, бо море невелике, і якщо противник має аеродроми на його північному і південному узбережжях, то в них будуть проблеми. В такому разі Велика Британія була змушена посилати судна навколо Африки. Вони піднімалися з Південної Атлантики нагору і далі – йшли до Британії вже відомими шляхами. Але це були постачання із власних колоній, проте багато цінного надходило й з інших країн.
Зокрема, дуже важливими для промисловості Великої Британії були постачання з Бразилії. Ця країна багата на природні ресурси і має розвинене сільське господарство, тому стратегічна сировина та продовольство під час такої бійки були для Британії дуже важливими. Крім того, під час Першої світової війни Бразилія воювала на боці Антанти, хай і в символічному сенсі, без великого військового внеску. Проте старі зв’язки спрацювали, і Бразилія включилася в цю гру. Щоправда, цього разу вона не планувала саме воювати, а тому торгувала як з Англією, так і з Німеччиною.
На відміну від Першої війни, цього разу ситуація була дещо іншою. В сусідніх країнах, і головне – в Аргентині, владу здобули пронімецькі уряди, які співчували нацистській політиці Німеччини. Між іншим, у самій Бразилії теж була потужна партія нацистського штибу, і вона мала статус основної опозиційної партії. Тому вступати в бійку з Рейхом було б надто сміливим кроком, щоб не розв’язати війну і з Аргентиною, з якою є величезний сухопутний кордон. Тож нейтралітет тут був швидше вимушеним, а торгівлю з Британією довелося компенсувати торгівлею з Німеччиною.
Отже, нацисти стали набирати обертів паралельно з успіхами Німеччини, і президент Бразилії Жетуліу Варгас, який узяв курс на швидку індустріалізацію країни, дуже швидко зрозумів, що нацисти цілком можуть влаштувати щось таке, що перетворить і його країну на нацистське болото, і тоді він плюнув на умовності і практично впровадив диктатуру, влаштувавши розгром любителям Гітлера.
У свою чергу, у Берліні це сприйняли як образу, і нехай у Бразилії не було російськомовних, а точніше – німецькомовних, зате там були нацистсько-думаючі, і цього було достатньо для того, щоб Берлін став висувати претензії уряду Бразилії. Тим більше що Німеччину дуже не влаштовувало зміцнення відносин США і Бразилії.
Так, американська компанія Pan-American Airlines отримала право будувати мережу аеродромів на узбережжі країни, і вже до кінця 1941 цю мережу було побудовано. Причому саму інфраструктуру аеродромів було виконано таким чином, що вона без проблем могла задовольняти потреби як комерційної, так і військової авіації. Тобто Вашингтон уже тоді розумів, до чого йде справа, і якщо не постачав «Джавеліни», то будував аеродроми, які ставали місцем для базування його авіакомпанії.
(Далі буде)