З урахуванням того що сам путін генерує дикість, засновану на «28 панфіловцях», «великих полководцях» на зразок Жукова та іншій маячні, можна не сумніватися в тому, що сам він узагалі не знає і не розуміє справжньої історії Другої світової війни. Він живе у своїй вигаданій реальності, в якій покладає вінок на Піскарьовському цвинтарі Санкт-Ленінграда, де поховано жертв блокади міста, а потім вінок акуратно забирає його охоронець, щоб ДНК вождя не потрапила в чужі руки. Але шморгаючи носом на знак особливого смутку по жертвах, путін ніколи не згадає про те, що Вермахт блокував місто лише з півдня, а з півночі його блокували фінські війська.
І ось цього, другого заслону практично гарантовано не було б, якби мудрий вождь і вчитель не придумав у 1939 році напасти на Фінляндію. А це означає, що якщо ти приніс квіточки на цвинтар і робиш сумний портрет, то зразу повинен вивалити на світ божий і причину цієї трагедії, вказавши на її автора – Сталіна. Але цього ніколи не буде. А ми наведемо приклад, який путіну гарантовано невідомий, і більше того, в його оточенні просто немає людей, які б володіли фактами справжньої світової історії хоча б для того, щоб на її прикладах планувати якісь дії чи, навпаки, відмовитися від них через те, що є вкрай негативний досвід. Цей епізод показовий з багатьох причин, і, можливо, якісь висновки з нього ми залишимо за дужками, щоб кожен міг знайти там щось іще.
Отже, всі (крім рф) пам’ятають про те, що Велика Британія з 22 червня 1940 по 22 червня 1941 років рівно рік уже боролася з Німеччиною, Італією та Японією. Це тому, що Франція капітулювала і стала радше ворогом, ніж нейтральною країною. Ми про це писали докладно, і в розділі «Історія» можна знайти кілька десятків статей на цю тему. Італія та Японія тут згадуються не просто тому, що ті були союзниками Німеччини, а тому, що в Середземному морі та біля берегів Південно-Східної Азії точилися важкі бої між флотами цих країн. Причому Італію та Францію Британія тримала по стійці «Струнко», завдаючи їм важких ляпасів, а от із японським флотом ці номери не проходили, і там Королівський флот зазнав дуже серйозних втрат.
До речі, все це відбувалося в той час, коли совок і Рейх обмінювалися делегаціями, вітали один одного зі святами і днями народження, посилювали товарообіг і загалом, не маючи союзного договору, поводилися як справжні союзники. Штати ще не вступили у війну, і лише Британія билася одразу на трьох театрах воєнних дій. Щоправда, США не стояли осторонь і, бачачи, що морські комунікації Британії ось-ось обваляться і ресурси країни буде вичерпано, розгорнули плече логістики, організувавши постачання сировини, амуніції, техніки, зброї та боєприпасів. Усе це було організовано злодійським чином за майже відкритого саботажу Конгресу, який не хотів втягування країни у війну. Чим це закінчилося – всі чудово пам’ятають.
Але в цьому випадку важливе те, що Німеччина чудово розуміла, що таке бути відрізаною від ресурсів під час війни і чим усе може закінчитися. Тому було докладено максимальних зусиль для того, щоб перервати постачання до Британії всього, що допомагає їй вижити. І тут усі згадують конвої, які Штати відправляли Великій Британії в той час, як підводний флот Крігсмаріне намагався якщо не знищити весь цей потік, то завдати такої шкоди, щоб для Штатів він став неприйнятним.
(Далі буде)