Пізнається в порівнянні (Частина 2)

Справа в тому, що Норвегія має у своєму розпорядженні п’ять фрегатів класу «Фрітьоф Нансен», і ще чотири залишаються в строю, швидше за все – з такими самими дефектами, які зводять їхню живучість практично до нуля. Виробник фрегатів – іспанська верф «Навантія» – сама розробила цей фрегат і випускає його не тільки для Норвегії, а й для флоту самої Іспанії, де в строю – п’ять фрегатів класу «Альваро де Басан» інших країн, приблизно ці ж конструктивні рішення застосовано для ракетних есмінців ВМФ Австралії, яких уже побудували три штуки.

До честі «Навантії», виробник миттєво відреагував на інцидент і надав слідчій комісії доступ до всіх необхідних документів, пов’язаних із будівництвом цих фрегатів. Чим там усе закінчиться, наразі невідомо, проте за попереднім звітом комісії ВМФ Норвегії вже вжито невідкладних заходів для того, щоб забезпечити, наскільки це можливо, вищий рівень живучості фрегатів. Але вже зрозуміло, що у «Навантії» кораблів вони більше не купуватимуть.

№ 2

Другий інцидент нам набагато ближчий, бо стався в Чорному морі, на південь від узбережжя окупованого Криму. Як уже добре відомо, відбувся морський бій, у якому взяли участь три катери ВМФ України та кораблі ФСБ і ВМФ рф за підтримки бойової авіації. Слід зазначити, що з трьох катерів було два малі броньовані артилерійські катери і один буксир. Причому вся ця невелика флотилія не надто пристосована до умов відкритого моря, а скоріше покликана виконувати свої функції поблизу берега або в руслах річок. Проте вони цілком успішно дійшли від Одеси до Керчі, де й змушені були прийняти бій.

Як тепер з’ясовується, росіяни намагалися таранити і буксир, і наші катери. Якщо з буксиром більш-менш вийшло і йому навіть завдали пошкоджень, то з катерами не виходило категорично. Згідно з радіоперехопленням, наданим СБУ, в якому зафіксовано переговори російських кораблів та літаків, кораблі ФСБ кілька разів намагалися таранити наші катери, але ті легко уникали зіткнення і маневрували так, що росіяни нічого не могли з ними вдіяти без застосування зброї.

Через те що від зіткнення буксир втратив частину ходу і йшов на одній машині, бронекатери були змушені маневрувати поряд із ним, щоб не кинути на поталу російським кораблям, які могли його й потопити. Однак самі катери не зазнали зіткнень, і як стверджували самі росіяни, легко відривалися від них, а це означає, що в принципі могли піти з цієї зони, але тоді їм довелося б кинути буксир. Не кинули та відволікали увагу кораблів на себе. Наскільки вдало катери маневрували, можна судити з тих пошкоджень, яких завдали один одному кораблі ФСБ «Дон» та «Ізумруд», які намагалися затиснути наш бронекатер. Шкода, що ті пробоїни, які вони завдали один одному, виявилися вищими за ватерлінію, а то краби хоч раз помстилися б їм за те, що їх їдять навіть знамениті зеки у своїх камерах.

Проте об’єктивно наші катери виявилися для росіян недоступними, а командири катерів – на голову вищими та досвідченішими. Саме з цієї причини росіяни відкрили вогонь по катерах із бортової зброї. З того, як розвивалися події, можна зробити висновок, що катери виявилися вдало броньованими, і екіпаж, як і життєво важливі вузли, виявилися недоступними для великокаліберних кулеметів кораблів ФСБ. З цієї причини й було викликано авіацію вже з важким ракетним озброєнням.

Наші катери в принципі не мають систем ППО, тому бій з авіацією був не те що нерівним, а наші були просто приречені. Тільки після влучання кількох ракет, які пробили броньований корпус, один із бронекатерів втратив хід, а обстріл другого катера став питанням кількох хвилин. Словом, бій був нерівним, і з трьох одиниць флоту дві було виведено з ладу.

Зауважимо, що пошкодження катерів були як від багаторазових зіткнень («Яни Капу»), так і прямих влучань авіаційних ракет. Проте жоден із наших катерів не затонув і вони досі перебувають на плаву. Отже, американці втратили при зіткненні з танкером свого есмінця десятьох10 моряків. Норвежці від зіткнення з танкером втратили фрегат, але хоча б екіпаж залишився цілим. Наші катери зазнали кількох зіткнень, обстрілу з великокаліберних кулеметів та авіаційних ракет і не втратили жодного моряка та жодного катера.

Як не крути, а такий розклад говорить сам за себе. Ми вміємо будувати бойовий флот, хай поки що й маломірний, але він показує себе гідно. І друге: наші військові моряки навіть в умовах реального бою зберігають холоднокровність і виконують свій обов’язок просто чудово, і вони зробили не менше і не більше того, що треба було зробити. Це при тому, що норвежці – потомствені, в десятому чи двадцятому поколінні моряки, а в нас – учорашні випускники військових училищ. Що ж буде, коли вони стануть досвідченими морськими вовками, а під управлінням у них будуть справжні ракетні кораблі?